† ІС ХС
НІ КА

Келія¹ Чесного Хреста,
19.3.1973 р.

Сестро старице Філофеє, благословіть!

Я написав цього листа, зшитого в зошит², щоб послати в Афіни молодим людям, які хочуть стати монахами і які багато разів
просили мене про допомогу, тому що, крім труднощів від плачевного мирського оточення і мирського образу мислення їхніх батьків, ще більше зло їм принесли своїми протестантськими ідеями деякі духівники-миряни, повторюючи всілякі дурниці деяких модерних монастирів і монахів нашого часу. Однак врешті-решт цього листа я не відправив, і однією з найсерйозніших причин цього був страх зробити Капсалу³ місцем духовного туризму.

Я вирішив спалити його, але пожалів, тому що трудся три дні, щоб написати його, а також оскільки бачив у ньому дещо добре, що може допомогти сестрам у їхньому щоденному подвизі.

Сподіваюся, що ви мене правильно зрозумієте і не осудите за головоломку, яку я влаштував, тому що потрібно було б показати, що таке православне чернецтво, щоб ці модерністи побачивши свою убогість, засоромилися і в майбутньому перестали говорити протестантські дурниці.

Радійте⁴!
Ваш брат монах Паїсій⁵.

↑1 Келія — житло ченця, маленький дім, іноді з храмом, в даному випадку — в честь Чесного і Животворчого Хреста Господнього. — Примітка редакції.

↑2 Старець написав листа до новоначальних у зошиті, зробленому ним самим. — Грец. ред.

↑3 Капсала — місцевість на Святій Горі біля монастиря Ставронікіта, де в келії Чесного Хреста Господнього протягом одинадцяти років жив старець. — Прим. пер.

↑4 Вітання, яке часто застосовується в Греції при зустрічі і прощанні.

Перший тиждень святої Чотиридесятниці 1973 року.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу
Перед тим як моя невміла рука почне писати, добре буде попросити прощення у всіх благочестивих читачів за те, що я,
безграмотний, наважуюся писати, тоді як і грецької мови не знаю достатньо добре. Можливо, те, що я роблю, показує, що зі мною щось не в порядку, але я, на жаль, не знаю причини цього. Мені здається, що я пишу через співчуття до монахів-початківців, однак звідки мені знати, чи не був причиною цього мій величезний прихований егоїзм, якого сам я не зміг розрізнити? Тому прошу вас: якщо це так, моліться, щоб Бог помилував мене.
Те, що я відчуваю співчуття до монахів-початківців і тривогу за них, – правда, тому що, бувши початківцем, я багато постраждав, перш ніж здобув те, чого бажав. Звичайно, ніхто не був винний у тому, що я страждав, окрім безлічі моїх гріхів (я страждав, щоб розплатитися хоча б за деякі) і рівною мірою моєї невідшліфованості, що була другою причиною того, що я страждав, бо я ввіряв себе першому зустрічному. Дякую Богові за все, тому що все мені було дуже корисним. Окрім іржі ветхої моєї людини, яку збивали ці удари, і досвіду, який вони мені залишили, вони пом’якшили моє жорстоке серце, і я зі співчуттям молюся за початківців, щоб вони одразу ж знайшли відповідні умови і стали досконалими в чеснотах згідно зі своїм покликанням.
Отже, одна з найголовніших причин, через яку страждають початківці, полягає в тому, що вони не знаходять відповідних старців, які могли б їм допомогти, оскільки більшість із нас, на жаль, старі, а не старці. Природно, що й судження у початківців дитячі, тому вони й помиляються.
Наприклад, початківець одразу ж приходить у зворушення, коли бачить немічного монаха, тому що думає, що він великий подвижник, або, якщо у нього довга й сива борода, він здається йому дуже поважним, і початківець на підставі цих критеріїв одразу ж ввіряє йому себе і, хоча початок його шляху був добрим, пливе не в той бік. Врятувавшись від
бурхливого моря житейського і взявши курс до пристані, але не вміючи бути розсудливим, він часто сідає на старезний корабель і терпить корабельну аварію або ввіряє себе недосвідченому капітанові, який топить його в морській глибині.
Простіть мене за те, що говорю різко, і за всяке ще суворіше слово, яке зустрінете далі, так само як і за всю мою
грубість, яка, ймовірно, у мене є, бо людині нелегко побачити її самій, але зазвичай інші збоку бачать її ясніше. Також я хотів би, щоб ви помолилися, аби Бог помилував мене і я зміг би жити хоча б частково так, як пишу, тому що я тільки склав собі поняття про все це. І нехай укріпить мене Бог покласти початок, тому що я, на жаль, досі перебуваю в чині старих, а не старців. Але я не втрачаю надії, тому що у мене є багато знайомих, які за мене моляться, і Благий Бог допоможе мені за їхніми молитвами.