ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Що високе в людей, те мерзенне перед Богом



Сьогодні читаємо Євангеліє про Бога і мамону...


Євангельські читання 25 січня


Євангеліє від Луки, 16, 10 - 15


10 Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. 11 Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? 12 І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть? 13 Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні.
14 Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього. 15 Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.

Аверкій, архієпископ


Якщо ви в земному багатстві були невірні, не вміли ним розпорядитися, як належить, на користь душі, то як можете ви заслужити, щоб вам ввірено було багатство духовне, багатство благодатних дарів?


На закінчення Господь говорить: вірний в малому і у великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий. Отже, якщо в неправедному багатстві ви не були вірні: хто вам правдиве довірить? І якщо в чужому не були вірні: хто дасть вам ваше? Тобто якщо ви в земному багатстві були невірні, не вміли ним розпорядитися, як належить, на користь душі, то як можете заслужити, щоб вам ввірено було багатство духовне, багатство благодатних дарів?


Той, хто має намір служити одночасно і Богу, і мамоні (Мамона – язичницьке божество, покровитель земних багатств; уособлення земних скарбів), подібний до бажаючого догодити відразу двом господарям, які мають різні, до протилежності, характери, і пред'являють різні, протилежні, вимоги…


Не можна одночасно і Богу догоджати і життєвими благами захоплюватися. Щось одне: або ти раб Божий, і тоді, заради Бога, ти повинен бути в змозі знехтувати всім земним, або ти належиш цьому світові, який лежить у злі, князь якого диявол, і, отже, ти - ворог Бога. У цьому переконує нас св. Апостол Яків, що сказав: "Дружба зі світом є ворожнечою проти Бога" (Як. 4: 4).


Чому так?

Тому що серцю людському, по самій його природі, чужа подвійність: "Де твій скарб, там буде і серце ваше» (Мф. 6:21). Коли людина старанно служить "мамоні" або "світу цьому, що у злі лежить", цей світ захоплює його цілком в свої цупкі обійми і відволікає його від служіння Богу.


Срібролюбиві фарисеї у відповідь стали сміятися над Господом, не бажаючи, мабуть, усвідомлювати, що пристрасть до земного багатства може бути перешкодою для придбання духовних дарів.



Послання до колосин святого апостола Павла, 1, 3 - 6


3 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа. Дякуємо Боговi й Отцевi Господа нашого Iсуса Хрис­та, завжди молячись за вас, 4 почувши про вiру вашу в Христа Iсуса та про любов до всiх святих, 5 у надiї на уготоване вам на небесах, про що ви ранiше чули в правдивому словi благовiстя, 6 яке перебуває у вас, як у всьому свiтi, та приносить плiд i зростає, як мiж вами, вiд того дня, коли ви почули i пiзнали благодать Божу в iстинi…

Толкова Біблія


Апостол дякує Богові за те, що колосяни зберігають віру в Ісуса Христа і любов до всіх віруючих, що вони плекають надію на майбутнє небесне блаженство (уготоване - див. 1 Пет. 1: 4)


Ап. каже, що віра і життя колоських християн справляє на спостерігачів втішне враження, - про це повідомив йому Єпафрас (Кол. 1: 3-8).


Ап. молиться за те, щоб колосяни ще більше вдосконалювалися в християнському житті і пізнанні (Кол. 1: 9-11) і дякували Богові за вчинену Ним справу нашого спасіння (Кол. 1: 12-14) і в яскравих рисах зображує велич перед лицем Господа Ісуса Христа, нашого Спасителя.


Щоб відсікти для колоських єретиків можливість зваблювати Колоських християн своїм вченням про еонів, які нібито рівні Христу, Ап. розкриває вчення про Христа як про Бога, до Його втілення (Кол. 1: 15-17), а потім як про Боголюдину (Кол. 1: 18-20), нагадуючи при цьому, що і Колосяни зобов'язані своїм спасінням Христу (Кол. 1: 21-23).


На закінчення першого розділу Ап. висловлює погляд на свої страждання, які він несе як проповідник християнства. Каже він про ці страждання тому, що їх плодами будуть користуватися колосяни, як і інші християни (Кол. 1: 24-29).


Бажаючи показати велич істинного християнства і нікчемність колоського лжевчення, Ап. каже, що віра Христова поширилася вже по всьому світу і всюди приносить добрі плоди, привертаючи до себе все нових і нових сповідників.