ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає



Сьогодні читаємо Євангеліє про розлучення.

Євангельські читання 21 січня


Євангеліє від Марка, 10, 2 – 12


2 Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? 3 Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? 4 Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. 5 Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. 6 На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. 7 Ось чому залишить чоловік батька свого і матір 8 і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. 9 Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. 10 У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. 11 Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. 12 І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.

Аверкій, архієпископ


Кожен раз, коли фарисеї приступали до Ісуса Христа з будь-яким питанням, вони робили це не для того, щоб навчитися від Нього, але щоб «спокусити» Його: чи не скаже Він чогось такого, що суперечить закону, щоб можна було звинуватити Його. Так і тут вони запитали Його: «Чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою?»


Про це була суперечка серед фарисеїв і народу. Одні, слідуючи вченню рабина Гіллела, говорили, що розлучатися можна за будь-якої причини; інші, за вченням рабина Шаммая, стверджували, що розлучення допустиме тільки через перелюбство. Фарисеї очікували, яку думку висловить Ісус Христос, щоб налаштувати проти Нього прихильників протилежної думки.


За Законом Мойсея (Втор. 24: 1), дозволяється дати дружині розвідний лист, якщо вона після шлюбу не матиме благовоління в очах чоловіка, тому що він знаходить в ній щось неприємне.


Ісус відповів, що Мойсей дозволив розлучення лише через жорстокість, внаслідок того, що чоловіки мучили і катували нелюбих дружин, тобто допустив менше зло задля уникнення більшого.


Не говорячи про відмінність погляду рабинів, Господь з Писання вказує на образ творіння Богом чоловіка і жінки, розкриваючи тим істинний сенс шлюбу, як боговстановлений, і мудро вирішує спокусливе питання. Бог створив одного чоловіка і одну жінку: в намірі Творця було, щоб чоловік мав лише одну дружину і не залишав би її.


Цей зв'язок подружній ближчий і тісніший, ніж кровний зв'язок сина з батьком і матір'ю, яких він залишає заради дружини...


... Двоє людей стають як одна, за думками, почуттями, намірами, діями - вони повинні бути однією істотою.


А якщо вони так з'єднані за первісним божественним установленням, то не повинні розлучатися.


Христос відновлює первісний закон шлюбу, утверджуючи його нерозривність ... Тільки один виняток може бути, коли допустиме розлучення: «вина перелюбу», але це тому, що перелюбством самим по собі вже руйнується ідея шлюбу, шлюб сам собою перестає тоді існувати.



Послання до євреїв святого апостола Павла, 12, 25 – 26, 13, 22 - 25


25 Глядіть‚ отже‚ не зре­чіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари во­ни‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим бiльше не уникнемо ми, якщо вiд­вернемось вiд Того, Хто говорить з небес, 26 голос Якого тодi похитнув землю, нинi ж обiцяє‚ го­ворячи: «Ще раз потрясу не тiльки землю, але й небо».
22 Прошу ж вас, браття, при­ймiть це слово повчання; я ж неба­гато i написав вам. 23 Знайте, що брат наш Тимофiй визволений, i я разом iз ним (якщо вiн скоро прийде) побачу вас.
24 Вiтайте всiх наставникiв ваших i всiх святих. Вiтають вас ті‚ що в Італiї.
25 Благодать з усiма вами. Амiнь.

Толкова Біблія


Якщо ті не уникли покарання, не послухавшись того, хто настановляв на землі, то як можемо ми не слухалися заповідей з неба?.. І там і тут Один і той же, особливо страшний, Який проголошує з небес, тому Апостол говорить про різницю не осіб, а дарів (Злат.).


Написавши стільки, апостол називає це малим, порівнюючи з тим, що хотів написати (Еф. 3: 3, 4).


Благодать з усіма вами. Амінь.

Коли благодать буває з нами? Коли ми не нехтуємо цим благодіянням, коли не нехтуємо цим даром ... Від нас залежить, щоб він залишився при нас або зник. "Перше, - говорить Златоуст, - буває тоді, коли ми дбаємо про небесне, а останнє - тоді, коли про житейське ... Хто несе з собою полум'я, той не боїться тих, що зустрічаються йому: чи буде це звір, чи людина, чи безліч пасток, поки він оточений полум'ям,

Це полум'я нестерпне, цей вогонь нестерпний і все нищить. Зодягнемося вогнем і будемо возносити славу Господу нашому Ісусу Христу, з ним - Отцю зі Святим Духом…".