ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Шукайте Царства Божого, а те все додасться вам



Сьогодні читаємо Євангеліє про те, що якщо ми будемо дбати передусім про Царство Небесне, то Бог дам нам і можливість набути і земні блага, необхідні для життя.


Євангельські читання 18 листопада


Євангеліє від Луки, 12, 13- 15, 22 - 31


13 Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною! 14 Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? 15 При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
22 Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся. 23 Душа більша за їжу, і тіло — за одяг. 24 Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів! 25 Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? 26 Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? 27 Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них. 28 Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри! 29 Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, 30 бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. 31 Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.

Аверкій (Таушев), архієпископ


Хтось, бачачи, яким є великим вплив Господа, звернувся до Нього з проханням, щоб Господь звелів братові його розділити з ним спадок.

Господь відмовив йому в цьому, бо Він прийшов на землю не для того, щоб розглядати дріб'язкові позови, засновані на людських пристрастях.

Притому Він проповідує відмову від майна… Завдання Господа не зовнішні заходи порядку, а перевиховання серця і волі людей. Це - приклад для всіх проповідників Євангелія і служителів Церкви.


Господь веде нас до небесного і вічного, а багатство - до земного і тлінного, тому, щоб уникнути такої подвійності, що заважає справі вічного спасіння, необхідно відмовитися від надмірних і зайвих, неспокійних і виснажливих турбот про їжу, питво і одяг - тих турбот, які поглинають весь наш час і увагу і відволікають нас від турбот про спасіння душі. Адже якщо Бог так піклується про нерозумне творіння, даючи їжу птахам і розкішно одягаючи польові квіти, то тим більше не залишить Він без усього необхідного і людини, створеної на образ Божий і покликану бути спадкоємницею Його Царства.

Усе наше життя в руках Божих і не залежить від наших клопотів: чи можемо ми, наприклад, самі додати до зросту свого бодай ліктя одного? Однак, все це аж ніяк не означатиме, що варто залишити всі турботи взагалі і віддатися неробству, як тлумачили це місце Нагірної проповіді деякі єретики. Праця заповідана людині Богом ще в раю, до гріхопадіння (Бут. 2:15), що підтверджено знову при вигнанні Адама з раю (Бут. 3:19).

Вказана лише ступінь цінностей: «Шукайте ж найперше Царства Божа і правди Його». І в нагороду за це Господь Сам подбає про нас, щоб ми мали все необхідне для земного життя, і думка про це не повинна мучити і пригнічувати нас, як невіруючих язичників.


Перше послання до солунян святого апостола Павла, 1, 1- 5

1 Павло‚ i Силуан‚ i Тимофiй — церквi Солунській в Бозi Отцi i Господi Iсусi Христi: благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.
2 Завжди дякуємо Боговi за всiх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, 3 безперестанно пам’ятаючи про ваше дiло вiри, i труд любови, i терпiння уповання на Господа нашого Iсуса Христа перед Богом i Отцем нашим, 4 знаючи обрання ваше, улюбленi Богом браття; 5 тому що наше благовiстування у вас було не лише в словi, але і в силi, i у Святому Дусi, i з багатьма свiдченнями, як ви самi знаєте‚ якi ми були мiж вами для вас.

Аверкій (Таушев)


Починається послання з благословення Фесалонікійській Церкві від імені Павла, Силуана та Тимофія. Останні два згадуються як співробітники Павлові, особисто відомі солунянам, як такі, що працювали там, вчили і робили розпорядження, а крім того і тому, мабуть, що Послання складене Апостолом Павлом на підставі відомостей, доставлених Силою і Тимофієм. «Всі троє», говорить єп. Феофан, «немов одними устами одне дали (солунянам) спасительне Євангеліє». Свого Апостольського достоїнства святий Павло тут не згадує: або тому, що солуняни «були ще новооголошені і не знали його добре» (святий Іоан Златоуст), або тому, що він і без цього уже мав в їхніх очах великий авторитет.


У всякому разі, в цьому висловилася його скромність. До вказування на своє апостольське достоїнство він вдається лише в деяких випадках, коли знаходить це необхідним для користі свого проповідницького діла.

Перша глава, дуже коротка, всього з 10-ти стихів, вся - історичного змісту. Тут Апостол зображує світло-благодатний християнський стан солунян, дякує Бoгa за успіх своєї проповіді серед них.