ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу?




16 жовтня ми читаємо Євангеліє про те, що віра християнська передбачає добрі діла і любов, тобто виконання заповідей Божих.


Євангельські читання 16 жовтня


Євангеліє від Луки, 6, 46 – 7, 1


46 Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? 47 Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. 48 Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. 49 А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
1 Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума.

Толкова Біблія


Сповідування Ісуса Христа, якому не відповідає життя людини, не може виходити з чистого серця і, відпов., мати спасительний вплив на інших [«Якщо прочитати уважно всі нагірні настанови як вони викладаються в Євангелії Луки, то приходимо до висновку, що нагірна проповідь являє собою не з'єднання уривчастих настанов, взятих євангелистом, з більш широким викладом, у євангелиста Матфея, а струнке ціле, сформоване з урахуванням потреб Церкви, що складається з християн язичницького походження. У цій бесіді зображуються основні риси справжнього послідовника Христового, вказані істотні властивості нової праведності» (Кейль).

Борис Гладков


Немов проти сучасних сектантів, що вчать про виправдання людини одною вірою, без добрих справ, спрямовані і подальші слова Господа "Не кожен, хто каже до Мене «Господи, Господи» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця Мого Небесного!". Тут чітко видно, що мало тільки віри в Господа Ісуса Христа, але необхідне і життя, що відповідає його вірі, тобто виконання заповідей Христових, добрі справи.

На початку проповіді християнства багато дійсно творили чудеса Іменем Христовим, навіть Іуда, який отримав цю владу, нарівні з іншими 12 апостолами, але це не спасає, оскільки такі люди не вважали за потрібне виконувати заповіді Божі.

…Ту ж думку Господь повторює і на закінчення всієї Своєї Нагірної проповіді: хто тільки слухає слова Христові, але не виконує їх, тобто не чинить добрих справ, той подібний до людини, яка збудувала свій будинок на піску, і тільки той, хто виконує на ділі заповіти Христового вчення подібний до того, хто побудував свій будинок на камені.


Це порівняння особливо близьке і зрозуміле було іудеям, бо в Палестині бували часто такі явища, як сильні проливні дощі, що супроводжувалися бурями, зносили будинки, побудовані на піщаному ґрунті.


Тільки той, хто виконує заповіді Христа на ділі, може встояти в час подібних лихоліть, тяжких випробувань. Той, хто не виконує заповідей Христових, легко гине, відходячи від Христа. Тож Церква наша у своїх піснеспівах просить Христа утвердити нас "на камені заповідей Його".



Послання до ефесян святого апостола Павла, 5, 25 - 33


25 Чоловiки, любiть своїх жiнок, як i Христос полюбив Церкву i вiддав Себе за неї, 26 щоб освятити її, очистивши водяною купiллю через слова; 27 щоб поставити її пе­ред Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чо­гось подiбного, але щоб вона була свята i непорочна. 28 Так повиннi чоловiки любити своїх жiнок, як свої тiла: хто любить свою жiнку, любить самого себе. 29 Бо нiхто нiколи не мав ненависти до своєї плотi, а годує i грiє її, як i Господь Церкву, 30 бо ми члени тiла Його, вiд плотi Його i вiд кісток Його. 31 Тому залишить чоловiк батька свого i матiр i пристане до жiнки своєї‚ i будуть двоє одна плоть. 32 Тайна ця велика; я говорю щодо Христа i Церкви. 33 Отже, кожен iз вас нехай любить свою жiнку, як самого себе; а жiнка нехай боїться свого чоловiка.

Толкова Біблія


Але якщо чоловік голова дружини і дружина зобов'язана йому коритися, то - звідси починається заклик до чоловіків - і чоловіки зобов'язані свої вимоги до дружин співставляти з любов'ю. Вони повинні любити своїх дружин і любити саме так, як Христос полюбив Церкву і Себе віддав за неї. Таким чином Ап. навчає чоловіків самопожертви, враховуючи істинну користь цієї жертви для дружини…

Христос - каже він - Своєю самопожертвою хотів освятити Церкву, очистивши її попередньо банею водною або обмиванням, в таїнстві хрещення, за допомогою слова, тобто за допомогою тайнодійної формули, вимовляючи при хрещенні "в ім'я Отця і Сина і Святого Духа" (Злат., Феодорит).

Кінцевою метою, яку мав при цьому Христос, було те, щоб зробити сьогодні Церкву чистою і непорочною і поставити її поруч із собою як наречену, в дні Свого другого пришестя, хоча вона і тепер уже є такою нареченою для тих, хто здатен бачити її велич (Об. 19: 7-8.).


Значить, і любов чоловіка до дружини повинна доходити до самопожертви тільки там, де справа йде про справжнє благо дружини: у всіх же інших випадках, коли вимоги дружини до самовідданого чоловіка не мають такої підстави, зрозуміло, дивно було б вимагати від чоловіка, щоб він неодмінно жертвував собою для дружини.

…Дружина може бути названа "плоттю" свого чоловіка, а "плоть" свою любити природно і необхідно: ніхто не стане заподіювати шкоду свого організму, позбавляючи його необхідного піклування (годує та гріє його). Так і Христос живить Церкву, як хліб життя (Ін. 4:48), і гріє її, як пастир добрий овечку.

Адже ми - додає Ап. - дійсно члени тіла Христового, що походять від тіла Його й від костей Його, подібно до того, як Єва пішла від ребра Адамова. Втім, за поясненням св. Іоана Златоуста, вираз "від плоті Його" (і кісток Його) вказує просто на те, що ми справді походимо від Христа, як від нового родоначальника. Можна додати, що ми маємо в собі Христа, носимо, так би мовити, в своєму новому існуванні Його гени і сутність (Евальд).

Так як дружина є тілом чоловіка, то, з причини цього, як сказано в кн. Буття (Бут 2:24). - чоловік залишить або повинен залишити, згідно з божественною настановою, батька і матір свою, щоб цілком присвятити себе своїй дружині і своїй сім'ї взагалі.

Ця таємниця шлюбу, єднання між чоловіком і жінкою, надзвичайно важлива, "велика": важко зрозуміти, справді, як з’явився такий потяг чоловіка до жінки. Але Ап. Павло… зупиняється тільки на схожості цієї таємниці з тайною відносин Христа з Церквою. Ці відносини нагадують собою саме відносини чоловіка і дружини [Таким чином, тут розкривається вчення про шлюбний союз. Якщо допустити ту думку, що Апостол має тут на увазі тільки шлюби, укладені в християнстві, то можна сказати, що він тут називає шлюб таїнством в сенсі встановлення церковного. Але якщо бачити тут визначення шлюбу взагалі, і зокрема, укладеного ще в язичництві, то тоді потрібно буде і розуміти слова Апостола як вираз схиляння перед величчю таємниці, яка представляє будь-яке з'єднання шлюбне....


Нехай боїться свого чоловіка. Тут мається на увазі не рабський страх, боязнь покарання, а страх, який ми відчуваємо, коли думаємо, як би не образити кохану людину.