Євангеліє: Чадо, відпускаються тобі гріхи твої



15 березня читаємо Євангеліє про зцілення розслабленого.


Євангельські читання 15 березня


Євангеліє від Марка, 2, 1 - 12


1 Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. 2 Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. 3 І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. 4 І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. 5 Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. 6 Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: 7 чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? 8 Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? 9 Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? 10 Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому: 11 тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. 12 Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.

Толкова Біблія


…Через покрівлю, тобто через черепицю, якою був викладений дах будинку. Черепиці вони розібрали в одному місці (у Мк. 2: 4 покрівля представляється такою, яку потрібно "прокопувати").


У Марка і Луки про подію розповідається з більшими подробицями, ніж у Матфея (див. Мк. 2: 1-12; Лк. 5: 17-26). Слова «віру їх» повинні перш за все стосуватися осіб, які принесли розслабленого. Якби і у самого розслабленого була сильна віра, то не було б потреби нагадувати йому про гріхи.


Цілком можливо, що сам хворий міг дивитися на свою хворобу як на покарання за свої гріхи. Таким чином, він міг страждати не тільки фізично, а й духовно. Щоб припинити ці страждання, потрібно було, отже, перш за все зцілити його від душевної хвороби. Тому, як би відкладаючи справу чудесного зцілення, Христос говорить перш за все:


«Прощаються тобі гріхи твої». Промовивши ці слова. Спаситель «попередньо зцілив душу, відпустивши гріхи; якби він перше зцілив хворого, то це не доставило б Йому великої слави» (Златоуст).


Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі…


Деякі критики вказують тут на суперечність єв. Луки собі самому: щойно він сказав, що книжники між собою міркували вголос, так що Христос міг чути їх розмови, а тепер він говорить, що Христос проник в їхні думки, які вони тримали при собі, як зазначив єв. Марк. Але протиріччя тут немає ніякого. Христос міг чути розмову книжників між собою, - про це Лука промовчав, - але в той же час Він проник в таємні думки, які вони приховували: вони, за євангелистом Лукою, не все висловлювали, що думали ...


Враження, яке справило це чудо на народ, було, за єв. Лукою, сильніше, ніж зобразили його Матфей і Марк.


Питання, запропоноване книжникам, виняткове за своєю глибиною. Вони думали, що важко сказати те, що було сказано Христом. Самі вони не стали б так говорити. А «встань і ходи» - цього вони і зовсім би не посміли сказати. Таким чином, для них було неможливо ні те, ні інше.


Але інша річ - для Христа. Перше Він уже сказав; отже це було для Нього легко. Але чи так само легко було сказати: «Устань та й ходи»? Очікувана відповідь полягала в тому, що легше прощати гріхи, тому що слова ці були вже сказані; але їх, самих по собі, не можна було ні довести, ні спростувати. З іншого боку, якби слова «встань і ходи» виявилися недійсними, то могли б викликати тільки глузування. Тому Христос підтверджує Свій, мабуть, більш легкий вираз, демонструючи Свою силу, більш важким.


У доказі, представленому Спасителем, потрібно ретельно звернути увагу на те, що Він не питає: що легше - простити гріхи або підняти хворого? Тому що не можна стверджувати, що прощення гріхів легше зцілення. Але - що легше сказати? - за міркуванням людським легше сказати «прощаються гріхи». Але Я, пояснює Спаситель, доведу Своє право говорити так, сказавши більше важке слово (Тренч).

Послання до євреїв святого апостола Павла, 1, 10 – 2, 3


10 Та: «Hа початку Ти, Гос­поди, заснував землю, i небеса — дiло рук Твоїх; 11 вони загинуть, а Ти перебуваєш, i всi постарiють, як риза, 12 i як одяг згорнеш їх, i змiняться; але Ти Той самий, i лiта Твої не скiнчаться». 13 Кому коли з ангелiв сказав Бог: «Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогiв Твоїх до пiднiжжя нiг Тво­їх»? 14 Чи не всi вони духи слу­жін­ня, що їх посилають служити тим, якi мають успадкувати спа­сiння?
1 Тому ми повинні бути особ­ливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти. 2 Бо коли слово, сповіщене через ангелів, було твер­де і всякий злочин і непослух одер­жували справедливу кару, 3 то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочат­ку проповідане Господом, стверди­лось у нас тими, хто чув від Нього,

Аверкій, архієпископ


Ім'я завжди існуючого і незмінного Творця неба і землі, який буде існувати вічно (ст. 10-12);


…Ім'я того, що сидить праворуч Бога, до ніг Якого впадуть всі вороги Його (ст. 13). Таке Божественне достоїнство Засновника Нового Завіту.


Тим часом, Ангели - лише «службові духи, що їх посилають на службу для бажаючих наслідувати спасіння» (ст. 14).


Друга глава продовжує ту ж думку про перевагу Сина Божого над ангелами, а внаслідок того - і перевагу Нового Завіту над Старим. Апостол говорить, що якщо через Ангелів викладений людям старозавітний закон повинен був строго дотримуватися і порушення його каралося, то тим більше піддасться покаранню той, хто стане нехтувати новозавітним законом, який проповіданий був Господом (ст. 1-4).

І в кн. Діянь теж говориться, що старозавітний закон прийнятий був «служінням ангельським» (Діян. 7:53, порівняй Гал. 3:19).


У Святому Письмі Старого Завіту ми не знаходимо вказівки, щоб закон Божий ізраїльському народу був даний Анголами. Святий Іоан Златоуст вважає, що Ангели були присутні, коли Бог вручав Мойсеєві на Синайській горі кам'яні скрижалі з 10 заповідями, а Ангели, яким ввірено був обраний народ Божий, створювали на горі Синай трубні звуки, вогонь і морок. Вони ж брали участь у всьому сказаному і зробленому в Старому Завіті. Мабуть, пам'ять про цю участь Ангелів зберігалася в іудейському переказі.

ШАПКА1.jpg