ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться



Сьогодні читаємо Євангеліє про смирення і букву закону, яка іноді витісняє його дух і призначення.

Євангельські читання 28 грудня


Євангеліє від Луки, 14, 1 - 11


1 Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним. 2 І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу. 3 Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу? 4 Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив. 5 При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній? 6 І не змогли відповісти Йому на це.
7 Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: 8 коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, 9 і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце. 10 Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. 11 Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.

Аверкій, архієпископ


Коли Господь був в суботу в будинку одного з начальників фарисейських, тобто у якогось іудейського начальника, котрий належав до фарисейської секти, або у якогось видатного фарисея, перед Ним постав страждаючий водяною хворобою, яка вважалась невиліковною.


Так як фарисеї "спостерігали за Ним", тобто чекали нагоди, щоб звинуватити Його в чомусь, то Господь, перш ніж зцілити хворого, запитав їх: "чи годиться лікувати в суботу?"

Вони не наважилися сказати, що ні, бо закон не забороняв цього, а тільки вигадані "передання отців". Тоді Господь одним дотиком зцілив хворого, а фарисеям дав повчання про осла, що впав в колодязь, яке чітко показує, що можна здійснювати в суботу справи милосердя. Це було так переконливо, що "вони не могли відповісти йому на це".

Коли почалася вечеря, фарисеї поспішали, якнайшвидше, зайняти вищі місця. І Господь сміливо і відверто засудив таке їх честолюбство, причому розповів "притчу", для науки, на часто використовуваному Спасителем образі шлюбного бенкету, як найбільш багатолюдного і урочистого з бенкетів.

"Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на перше місце ..." Цими словами Господь не думав озвучити, звичайно, лише звичайне правило розсудливості: тут мова йде про внутрішнє налаштування серця, тому Господь і закінчив притчу словами: "Всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться".



Послання до ефесян святого апостола Павла, 1, 16 – 23


16 безперестанно дякую за вас Боговi, згадуючи вас у молитвах моїх, 17 щоб Бог Господа нашого Iсуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудростi й одкровення для пiзнання Його 18 i просвiтив очi серця вашого, щоб ви зрозумiли, в чому полягає надiя на Його покликання‚ i яке багатство славної спадщини Його для святих, 19 i яка безмiрна велич могутности Його в нас, що вiрують за дiянням превеликої сили Його, 20 якою Вiн дiяв у Христi, воскресивши Його з мерт­вих i посадивши праворуч Себе на небесах, 21 вище вiд усякого начальства‚ i влади, i сили, i панування, i всякого iменi, названого не тiльки в цьому вiцi, але i в майбутньому, 22 i все пiдкорив пiд ноги Йому, i поставив Його вище за все, главою Церкви, 23 яка є тiло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому.

Толкова Біблія


Ап. дякує постійно Бога за те, що ефесяни стали спільниками божественних благословень. Він згадує про них і в молитвах, тобто молиться за них, щоб Бог дав їм Духа премудрості та одкровення.

Бог Господа, тобто Бог Христа за Його людською природою.

Отець слави - Якому належить слава або велич, як нікому іншому, від Якого виходить ця велич (пор. 1 Кор. 2: 8).

Духа премудрості та одкровення. Дух Св. уже належить християнам (ст. 13) і молитися про Його дарування немає потреби. Тому вираз: "щоб дав" ... краще перекласти так: "щоб Бог зробив Дух, який перебуває в вас, Духом, який виповнює у вас премудрість і одкровення".

Одкровення - звичайно, не одкровення про щось нове в релігійному відношенні, а про зняття з нашого розуміння всяких покровів, що заважають нам чітко розуміти велич християнства (пор. 1 Кор. 2:10).

Для пізнання Його. Точніше: в пізнанні Його.

Слова ці найкраще віднести до наступного стиха.

І просвітив ... В сфері пізнання Бога нехай ефесяни мають просвічені очі серця, тобто нехай вони абсолютно світлими очима душі (серце - центральне місце і центральний орган особистого життя, Рим. 10:10) пізнають Бога.

Перш за все, це просвічення душевних очей в області пізнання Бога потрібне для того, щоб ефесяни зрозуміли, до чого Він вас кличе, тобто в чому полягає предмет християнської надії, яка грунтується на божественному покликанні (пор . Рим. 8:24).

І яке багатство ... Тут визначається, в чому саме полягає предмет християнської надії: це - спадщина Божа, надзвичайно велична, якою користуються і будуть користуватися святі Божі (для святих - точніше "серед святих", святі - тут у власному розумінні, а не взагалі християни).

Нарешті, освічені очі серця потрібні християнам для того, щоб зрозуміти, яка велика могутність Божа, що проявляється вже в цей час на нас, віруючих.

Щодо Христа сила Божа проявилася в тому, що Бог воскресив Христа з мертвих (див. Рим. 8:11) і посадив Його - як прославлену людину (за Божеством Своєму Господь Ісус Христос ніколи не покидав Божественного трону - Златоуст) - на небесах по праву руку від Себе (див. 1 Цар. 20:25; 3 Цар. 2:19; Пс. 109: 1).

Далі мова йде не про земну владу, а про ангельські чини: в попередньому стихові сказано вже, що Бог посадив Христа на небесах. Звичайно, тут маються на увазі тільки добрі ангели, тому що тут Ап. говорить про піднесення Христа, а не про перемогу Його над силами пекла. Деякі тлумачі (напр. Проф. Богдашевський) вважають, що перерахування чинів ангельських йде тут у висхідному порядку.

Ап. хоче сказати, що Христос вище всіх чинів ангельських, про існування яких ми знаємо вже, і всяких інших, про які ми дізнаємося тільки в майбутньому житті (Бл. Феодорит).

Вік цей - час до другого пришестя Христа, а вік майбутній - майбутнє життя.

…І поставив Його вище за все, главою Церкви, яка є тiло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому

Правильніше перекласти з грецької так: "і Його (Христа) дав, як главу над усім, Церкві". Тільки, звичайно, в цьому випадку потрібно додати, що Христос даний Церкві не тільки як дар (Рим. 5:15), але теж як глава.

Церква особливо підноситься через те, що їй дана така глава, яка є главою всього існуючого.


Щоб показати особливу близькість Церкви до Христа, Ап. називає її тілом Христовим. Христос є голова, а Церква - тіло. Якщо з голови йдуть усі нерви, що керують рухами тіла, то і від Христа Церква отримує всі сили для свого життя.

Повнота наповнює все у всьому. Цей вислів одні тлумачі (Златоуст, бл. Феофілакт) розуміють як позначення значення Церкви, кажучи, що Церква заповнює собою Христа, хоча Христос Сам наповнює все.


Інші (напр., проф. Богдашевський) розуміють цей вислів в пасивному значенні: повнота - те, що наповнюється або наповнене.


Остання думка видається більш правильною, тому що скрізь в розглянуваному місці мова йде про те, що Церква отримала, а не про те, що вона сама дає.