ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього



Сьогодні читаємо Євангеліє про те, що потрібно в душі бути дітьми, щоб увійти в Царство небесне.

Євангельські читання 1 січня


Євангеліє від Марка, 10, 11 - 16


11 Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. 12 І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.
13 Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. 14 Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. 15 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. 16 І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.

Аверкій, архієпископ


Христос відновлює первісний закон шлюбу, стверджуючи його нерозривність ... Тільки один виняток може бути, коли допустиме розлучення: «провина перелюбу», але це тому, що перелюбством самим по собі вже руйнується ідея шлюбу, шлюб сам собою перестає тоді існувати.

13 Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили.


З трьох євангелістів, які повідомляють про цю подію, докладніше всіх оповідає св. Марк, який говорить, що Господь «обурився» на учеників Своїх за те, що вони не допускали до Нього дітей.


Наскільки велика, отже, була любов Господа до дітей, якщо Він, що з найбільшою лагідністю і терпінням переносив людські неправди, розгнівався на учеників Своїх...


«Не бороніть дітям приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне», - звідси висновок, що великий гріх роблять ті батьки і вихователі, які не приводять дітей до Христа, навчаючи їх віри християнської, і ще більший гріх тяжіє на тих з них, які навмисно відхиляють дітей від шляху віри.

Любов Свою до дітей Господь пояснює посилання на їх яксті, і ці достоїнства ставить прикладом для наслідування всім, хто бажає увійти в Царство Небесне, кажучи, що «Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде», тобто Царство Боже треба прийняти в своє серце з таким же чистим, невинним і непорочним настроєм, як у малих, ще морально не зіпсованих дітей.


Послання до євреїв святого апостола Павла, 5, 11 – 6, 8


11 Про це слiд було б говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездатними слухати. 12 Бо, зважаючи на вiк, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити перших початків слова Божого, i для вас пот­рiбне молоко, а не тверда страва. 13 Кожен, хто годується молоком, несвiдомий у словi правди, бо вiн немовля; 14 а тверда страва властива дорослим, у яких довгим на­в­чанням почуття привченi розрiз­няти добро i зло.
1 Тому, залишивши початки вчення Христового, поспiшай­мо до довершеностi; i не будемо знову класти основу поверненню вiд мертвих дiл i вiри в Бога, 2 вчен­ню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих i про суд вiчний. 3 I це зробимо, якщо Бог дозволить. 4 Бо неможливо — тих‚ що один раз просвiтилися‚ i прийняли дар небесний‚ i стали причасниками Духа Святого, 5 i скуштували доброго слова Божого, i сили майбутнього вiку, 6 i вiдпали, знову обновля­ти покаянням, коли вони знову розпинають у собi Сина Божого i зневажають Його. 7 Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дiстає благословення вiд Бога; 8 а та, на якiй ростуть терня й будяки, негiдна i близька до прокляття, кiнець якого — спалення.

Толкова Біблія


Апостол не хоче занадто глибоко торкатися порушеного ним важливого питання, посилаючись на недостатню підготовленість слухачів, які потребують "молока, а не твердої їжі", тобто більше початкового вчення (пор. 1 Кор. 3: 2; 1 Пет. 2: 2). Втім, далі (Євр. 6: 9) він обмовляється, що не всі його читачі такі, і тому застерігає їх прагнути бути досконалими, особливо ж не відступати від вже досягнутої досконалості. І ті, яких він зараз називає нездатними слухати (11 ст.), стали такими всупереч природному очікуванню бачити їх більш досконалими (12 ст.). Усе ж апостол починає далі вести їх до цієї досконалості пізнанням науки Христа (6 гл.).

"Залишивши початки вчення Христового ...", тобто не зупиняючись детально на початках вчення - на тому, що більш-менш відоме і зрозуміле, - поспішаємо до досконалості, тобто пізнання науки Христа, що веде за собою і моральну досконалість людей.

…Серед питань, якими апостол зараз вважає зайвим займатися, відкладаючи, втім, лише до іншого зручного часу, перераховуються: покаяння ("навернення від мертвих діл"), віра, хрещення, покладання рук, воскресіння мертвих і вічний суд.

"Навернення від мертвих діл" - власне облишення єврейської обрядовості або безплідних діл Закону (Рим. 3:20), а потім вже - і взагалі облишення гріховних справ, яким личить назва мертвих тому, що вони ведуть до вічної смерті, віддаляючи від істинного життя (пор. Євр. 9:14).

"Вчення про хрещення ..." Множина вжито, ймовірно, щодо безлічі охрещених, а, можливо, й тому, що апостол має на увазі тут і відмінні від християнського хрещення іудейські очищення (baptismoi) й Іоанове хрещення, відмінність яких від християнського таїнства вважається відомим. Під покладанням рук - безсумнівно – мається на увазі таїнство миропомазання, що слідувало за хрещенням і відбувалося тоді над усіма через покладання рук з низведенням на охрещених Св. Духа.

"Про воскресіння мертвих та вічний суд ..." апостол вважає за потрібне не говорити, тому що вчення про це також досить відоме і з усної проповіді апостолів, і з послань їх, особливо Апостола Павла (1 Кор. 15: 1; 1 Фес. 4:17 і ін.).

У 3 стиху апостол обіцяє докладніше говорити і про все згадане, і цю обіцянку частково починає виконувати, кажучи про покаяння…

"Просвіти...", тобто благодаттю Св. Духа і Євангельським вченням (пор. Євр. 6: 4; Євр. 10:32; Ін. 1: 9; 2 Кор. 4: 4-6).

"Сили майбутнього віку ..." Тут розуміються не тільки надзвичайні дари апостольського часу, але і всі ті сили освячення і прославлення, які і тепер дають християнину перемогу над смертю. Відчуваючи на собі дію цих сил, християнин смакує славу вічного життя, життя будучого віку.

"Відпали ...", що завжди з'єднується з жорстокістю проти Христа і Його Церкви (ср.Евр. 10:29), роблячи це відпадання хулою на Духа Святого, яка не може бути відпущена ані в цім віці, ані в майбутнім (Мф . 12:31), тому що для людей такого роду неможливе виправлення.