Євангеліє: Стережіться книжників...



6 лютого читаємо Євангеліє про Бога в серці і про лицемірство...

Євангельські читання 6 лютого


Євангеліє від Марка, 12, 38 - 44


38 І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях, 39 сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, — 40 ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
41 І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато. 42 Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант. 43 Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, 44 бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.

Аверкій, архієпископ


Посоромивши фарисеїв і залишивши їх без відповіді, Господь для застереження Своїх учнів і народу від прийняття духу фарисейства, виголосив проти фарисеїв грізну викривальну промову, в якій викрив їх найголовніші помилки, як щодо вчення, так і щодо життя. Ця промова повністю наводиться тільки св. Матфеєм, а у св. Марка і Луки наведені лише уривки з неї.


«Люблять ходити в довгому одязі»: до країв верхнього одягу пришивались чотири кисті, і від них по краях одягу йшли нитки у блакиті. Їх робити і носити наказано законом, в нагадування заповідей Божих і на відміністт євреїв від інших народів (Чис. 15: 37-40). Фарисеї, через марнославство, і ці кисті робили більшими.


…У ті часи їжу споживали не сидячи, а напівлежачи на особливих довгих і широких подушках, що клалися до столу, який мав зазвичай форму літери П. Головні або почесні місця були в середині столу і їх добивалися фарисеї: в синагогах вони вимагали собі місць, найближчих до кафедри.


«Поїдають доми вдів...» - обманювали вдів своєю показною побожністю і розкрадали їх майно.


Про лепту вдовиці, що увійшла давно вже в приказку, розповідають цілком узгоджено тільки два Євангелисти - св. Марк і св. Лука. У так званому «дворі жінок» перебувала скринька, в яку народ клав свої добровільні пожертвування на храм. Перед святом Пасхи було прийнято особливо багато жертвувати: кожен, хто входить до храму, опускав щось в цю скриньку, в міру своїх коштів і ревності.


Багато багатіїв клали багато, а бідна вдова поклала дві лепти. «Внесок» був найдрібнішою монетою, дві лепти дорівнювали дрібній римській монеті, що називалася «шеляг».


Господь сказав, що ця бідна вдова «поклала найбільше за всіх», тобто більше не за кількістю грошей, але порівняно з іншими.

Інші подавали те, в чому не мали великої потреби, не обтяжуючи себе надто, а вона поклала останнє, що у неї було, і таким чином присвятила Богу все, що мала.



Перше соборне послання святого апостола Петра, 4, 12, - 5, 6


12 Улюбленi! Вогняної спокуси, що посилається вам для випробування, не цурайтеся, нiби пригоди для вас чужої, 13 оскiльки ви берете участь у стражданнях Хрис­тових, радійте, щоб i в з’явлення слави Його ви зрадiли i звеселились. 14 Якщо лихословлять вас за iм’я Христове, то ви блаженнi, бо Дух слави i Дух Божий спочиває на вас. Тими Вiн ганьбиться, а вами прославляється. 15 Тiльки б не постраждав хто з вас, як убивця, чи злодiй, чи злочинець, або як той, хто зазiхає на чуже; 16 а коли як християнин, то не соромся, а прославляй Бога за таку долю. 17 Бо час розпочатися судовi з дому Божого; а якщо пер­ше почнеться з нас, то який кi­нець тих, хто противиться Євангелiю Божому? 18 I якщо праведник ледве спасається, то нечестивий i грiш­ний де з’явиться? 19 То­му i тi, що страждають з волi Божої, нехай вiддадуть Йому, як вiр­ному Творцевi, душi свої, роблячи добро.
1 Пастирiв ваших благаю я, спiвпастир, i свiдок страждань Христових‚ i спiвучасник слави, що має вiдкритися: 2 пасiть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче i Боговгодно не для ганебної користи, а щиро; 3 i не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадовi; 4 i коли з’явиться Пастиреначальник, ви одержите нев’янучий вiнець слави. 5 Також i молодшi, будьте покiрнi пастирям; а всi, покоряючись один одному, одягнiться у смиренномудрiсть, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.

Толкова Біблія


Апостол говорить про природність і навіть необхідність для справжніх послідовників Христових "вогненної спокуси", тобто вогню лих і скорбот, з метою випробування навіть праведників і вдосконалення їх чеснот: бідами душа очищується і зростає чеснота, як золото очищається в горнилі і підноситься в цінності в міру віддалення через вогонь домішок. Такий лад в житті праведників цілком узгоджується із заповідями і обітницями Самого Господа (Мф. 5:11; Ін. 15:18; Ін. 16: 2).


Найбільшу втіху в стражданнях християнина становить усвідомлення, що через страждання свої він робиться учасником Христових страждань і перебуває з Христом в живому єднанні (Рим. 8:17; 2 Кор. 1: 7).


Апостол вказує, ст. 14, що тягар скорбот, які переносяться християнами за Христа від гонителів, полегшується сходячим на християн Духом Божим.


Нову підставу або спонукання до благодушного перенесення страждань Апостол знаходить, як і раніше (1 Пет. 4: 7), в близькості Божественного суду, який всім тягарем обрушиться на невірних і нечестивих, але почнеться з громади віруючих.


У ст. 6, вказуючи, як і раніше (1 Пет. 4:17), на майбутній суд Божий, переконує всіх християн смиритися, усвідомити своє безсилля перед величчю і силою Божою - в надії, що Господь, рано чи пізно, свого часу піднесе смиренних…

ШАПКА1.jpg