Сьогодні читаємо Євангеліє про зцілення і вигнання бісів Господом нашим Ісусом Христом і про Його пророцтво...
Євангельські читання 22 листопада
Євангеліє від Луки, 13, 31 – 35
31 У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. 32 І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу. 33 А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! 35 Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
Толкова Біблія
Фарисеї приходять до Христа із застереженням щодо задумів Ірода Антипи, тетрарха Галилейського (пор. Лк. 3: 1). З того, що далі (ст. 32) Господь називаєте Ірода "лисицею", тобто істотою хитрою, можна з упевненістю сказати, що фарисеї прийшли за дорученням самого ж Ірода, якому було дуже неприємно, що Христос так довго перебуває в його володіннях. Вдаватися до якихось відкритих заходів проти Христа Ірод боявся, зважаючи на повагу, з якою народ зустрічав Христа. Ірод тому доручив фарисеям вселити Христу думку про те, що Йому тут загрожує небезпека з боку тетрарха. Фарисеям же здавалося найкращим умовити Христа скоріше піти в Єрусалим, де - як їм було, звичайно, відомо - Христа вже не помилують...
Господь відповідає фарисеям: ідіть і скажіть тому лисові - який послав вас, тобто Іродові: Ось демонів Я виганяю, і чиню зцілення, сьогодні й завтра і в третій день закінчу.
Сьогодні ... Це означає певний, відомий Христу час, протягом якого Він пробуде в Переї, всупереч всім задумам і загрозам Ірода. –
Закінчу… або - дійду до кінця.
Але який кінець тут має на увазі Христос? Чи не смерть Свою?
Деякі вчителі Церкви і церковні письменники (Феофілакт, Зігабен) і багато західних учених розуміли цей вислів саме в такому сенсі. Але контекст мови явно йде проти такого розуміння: Господь говорить, безсумнівно, про те, що закінчиться Його нинішня діяльність, яка полягає у вигнанні бісів і зцілення хвороб, і проходить тут, в Переї. Потім вже почнеться інша діяльність - в Єрусалимі ...
…Що стосується зауваження про смерть всіх пророків у Єрусалимі, то це, звичайно, гіпербола, бо не всі пророки знайшли собі смерть в Єрусалимі (напр., Іоан Хреститель був страчений в Махерусі). Слова ці висловив Господь зі скорботою з приводу такого ставлення Давидової столиці до посланців Божих [І. Вейс знаходить в цьому виразі Христа визнання того, що Він вважав Себе тільки пророком, як і інші, що були до Нього, а не Месією. Але таке вузьке розуміння цього вислову суперечить всім іншим заявам Христа, де Він говорив про Себе як про особливого помазаника Божого (див., напр., мову Христа в Назаретській синагозі Лк. 4:18 і сл.). Притому Христос тут говорить з точки зору Ірода, який Месією його не визнавав, а тільки пророком ... Потім невдале також зауваження Вейса, що Христос тут говорить про Свою смерть "тільки через здогад". "Це - не здогад, а - доказ, який роз'яснює причину відходу Христа в Єрусалим ...".].
Єрусалим - висновок до викривальної промови проти фарисеїв, але тут він має більший зв'язок з попередньою промовою Христа, ніж в Євангелії від Матфея. Втім, в Євангелії від Луки Христос звертається до Єрусалима здалеку. Він, ймовірно, під час виголошення останніх слів 33-го стиха обернувся обличчям у напрямку до Єрусалима і вимовив це повне скорботи звернення до центру теократії.
У Матфея Господь пророкує спустошення Єрусалима як наслідок того, що Він віддаляється від нього, а у Луки - Господь каже, що в тому стані відречення, в якому виявиться Єрусалим, Він не прийде до нього на допомогу, як жителі Єрусалиму, можливо, того очікували: яким би не було сумним ваше становище, але Я не виступлю на ваш захист, доки ... і т. д., - тобто до тих пір, поки весь народ не покається в своїй невірі в Христа і не навернеться до Нього, що буде ближче до другого Його пришестя (пор. Рим. 11:25 і cл.).
Перше послання до солунян святого апостола Павла, 2, 14 - 19
14 Бо ви, браття, стали наслiдувачами церков Божих у Христi Iсусi, якi знаходяться в Юдеї, бо i ви те саме перетерпiли вiд своїх єдиноплемiнникiв, що й тi вiд юдеїв, 15 якi вбили i Господа Iсуса i Його пророкiв, i нас вигнали, i Боговi не догоджають, i всiм людям противляться, 16 якi забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, i через це поповнюють завжди мiру грiхiв своїх; та наближається на них гнiв до кiнця.
17 Ми ж, браття, розлучившись iз вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з бiльшим бажанням прагнули побачити лице ваше. 18 I тому ми, я‚ Павло, i один раз i вдруге хотiли прийти до вас, та перешкодив нам сатана. 19 Бо хто наша надiя, або радiсть, або вiнець похвали? Хiба i не ви перед Господом нашим Iсусом Христом у пришестя Його?
Толкова Біблія
Тут міститься найсильніша атака на єврейство з боку Ап. Павла (пор. Деян. 7: 51-53). «Це єдине місце в його посланнях, де вжито вислів «юдеї» (жиди), подібно до того як це робиться в Єв. Іоана, для позначення обраного народу як ворогів віри в Христа. Щоб зрозуміти це місце, що так сильно відрізняється мовою від послання до римлян, 9, 10, ми повинні пригадати, що Ап. Павло, взагалі людина з палкою натурою, боляче переживав недавнє проти себе гоніння з боку своїх співвітчизників, які, як він це усвідомлював, боролися не так проти нього, як проти Бога і істини» (Iulford, Thessalonians, crp. 22).
…Тут … прекрасно змальований богоборчий і ворожий людству характер юдейства. Усюди, де тільки був Ап. Павло, останнє гнало його. З іншого боку, великий Апостол, мандруючи по язичницьким містам, міг прекрасно помітити те почуття, з яким ставилися всюди до юдейства. Слова Ап. Павла знаходять прекрасне підтвердження в історії Тацита, який говорив, що юдеї мають "adversus omnes alios hostile odium" (V: 5). He краще про них відгукується і римський сатирик Ювенал; "Romanas autem soliti contemnere leges, Iudaicum ediscunt et servant ac metuunt jus ... Non monstrare vias eadem nisi sacra colenti, Quaesitum ad fontem solos deducere verpos". XIV: 100-104. "Св. Павло бачить приклад їх ворожнечі до людства в їх опозиції поширенню Євангелія серед язичників. Але і та і інша їх характеристика та їх винятковість в питанні про духовні привілеї, і їх себелюбна замкнутість в життєвих відносинах взагалі були зобов'язані своїм існуванням одному і тому ж чужому любові і свободі духу, тим більше ненависному, що він був карикатурою і неприродним наростом на винятковому чистому їх старому монотеїзмі" (Lightfoot, op. cit. стор. 34).
"Наближається на них гнів до кінця" - немає ніяких підстав відносити ці слова до факту руйнування Єрусалима. Якби це було так, посилання на таку надзвичайну подію були б і в інших місцях послання, та й тут ця подія описувалася б більш виразно. Ап. Павло тут читав, так би мовити, знамення часів, прийдешню долю богоборного та затятого юдейства.
Ап. Павло особливо підкреслює своє особисте бажання побачити своїх учнів, але "перешкодив нам сатана" - пише він. Що значить цей вислів? Перешкодою могла служити хвороба в цей час Ап. Павла; на хворобу він натякає в посл. до Галатів (Гал. 4:14), серед яких він був незадовго перед цим. Але, швидше за все, - цей вираз відноситься до опозиції з боку юдейства. "Сатана, діючи через юдеїв, спричинив гоніння проти Апостола, так що багаторазовий намір його відвідати Ф-ки залишився нездійсненим". Ramsay. W. M. (в St. Paul the Traveller, crp. 230 - 31) висловлює здогад, що тут робиться натяк на дію політархів (Діян. 18: 9), яка перешкоджала Ап. Павлу повернутися в Ф-ки (Iulford op. Cit. 23-24).