Євангеліє: Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього



Сьогодні читаємо Євангеліє про молитву.


Євангельські читання 6 листопада


Євангеліє від Луки, 11, 9 - 13


9 І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, 10 бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. 11 Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? 12 Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? 13 Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.

Толкова Біблія


У словах - просіть, шукайте, стукайте - мимоволі чується, як невиконувана спочатку молитва при постійному повторенні її доходить до Бога, як вона сміливо і впевнено стукає в двері милосердя Божого.

Просіть, і дасться вам. Цією останньою заповіддю Ісус Христос закінчив пояснення засобів до досягнення Царства Небесного. Багатьом із слухачів могло здатися важким виконання всього сказаного Ним, непосильним тягарем або ярмом, яке Він покладав на них. А незабаром після того учні Його навіть відкрито висловилися з цього приводу, запитавши: Хто ж тоді може спастися? (Мф. 19:25). Пояснивши в іншому випадку, що ярмо, покладене Ним на бажаючих спастися, - благо, і тягар ... легкий (Мф. 11:30), Христос, закінчуючи тепер Свою Нагірну проповідь, зажадав від Своїх слухачів наполегливості в досягненні зазначеної цілі: шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам (Мф. 7: 7).


Але при цьому наполегливому шуканні Царства Небесного не забувайте, що не можете обійтися виключно своїми силами, без допомоги Божої; і тому моліться, просіть, і дасться вам. Як всякий, що наполегливо і старанно шукає, завжди знаходить, і тому, хто невідступно стукає, неодмінно відчинять, так і той, хто невпинно просить, одержує.

Багато нарікають на Бога, що не відразу отримують те, чого просять, а від нарікання переходять або до відчаю, або, що ще гірше, до зневіри. «Якщо не зараз отримуєш (говорить Златоуст), то і в такому разі не впадай у відчай. Христос для того і сказав - стукайте, - щоб показати, що, якщо і не скоро відчинить двері, належить чекати.


Якщо постійно будеш просити Бога, то хоча і не скоро отримаєш те, що просиш, проте неодмінно отримаєш. Для того і замкнені двері, щоб спонукати тебе до штовхання; для того і не одразу виконує, щоб ти просив. Отже, постійно проси, і неодмінно отримаєш.


Але щоб ти не сказав - якщо я буду просити і не отримаю? - в запобігання цього Спаситель дає тобі притчу, показуючи не тільки, що належить просити, а й про що належить просити.


Чи є між вами така людина, яка, коли син його попросить у нього хліба, подав би йому камінь? Так, якщо ти не отримуєш, то не отримуєш тому, що просиш камінь. Хоча ти і син, але цього ще не досить для отримання. Навпаки, це саме і перешкоджає тобі отримати, бо ти, будучи сином, просиш некорисне.


Не проси нічого мирського, але все духовне, і неодмінно отримаєш. Чому ж, скажеш, я не отримую і тоді, коли прошу духовного? Звичайно, від того, що ти чи не старанно стукаєш у двері, або зробив себе негідним до прийняття того, що просиш, або скоро перестав просити.


Але ти знову скажеш: для чого ж Спаситель не сказав, що належить просити? Але Він уже все сказав колись» (Свт. Іоан Златоуст. Бесіди на Євангеліє від Матфея. 23). Він сказав: Шукайте ... найперше Царства Божого й правди Його, і це все (тобто земне) додасться вам (Мф. 6:33).

Але чи дійсно все земне треба вважати тим каменем, про одержання якого не можна просити Отця Небесного? Чи не навчив нас Сам Христос молитися про дарування нам хліба насущного? І чи не становить цей хліб насущний все необхідне для підтримки і продовження людського життя, тобто те мирське, молитися про яке не слід, на думку святителя Іоана Златоуста? Адже Ісуса Христа молили про зцілення від недуг тілесних, від хвороб, і Він зціляв хворих, а з цього ми повинні зробити висновок, що можна молитися про дарування здоров'я, про позбавлення від хвороби.


Але так як здоров'я тілесне необхідне для підтримки життя, і тому становить таке ж цілком мирське благо, як їжа, пиття, одяг, житло та інше, то слід визнати, що Христос не заборонив просити Бога про дарування благ, земних або мирських, в міру дійсної необхідності, коли вчив молитися про хліб насущний; тут же, кажучи - просіть і дасться вам, - Він дійсно мав на увазі лише блага, що ведуть до життя вічного, тому що цим умовлянням обіцяв Своїм учням і слухачам допомогу Божу у виконанні всіх Його заповідей, в несенні того ярма, яке Він поклав на них.

По суті, ярмо це не таке важке, як це може здаватися на перший погляд. Усі заповіді Христові - все ярмо Його - вміщуються в наступних заключних словах Його: усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви.



Послання до колосян святого апостола Павла, 1, 18 - 23


18 I Вiн є глава тiла Церкви; Вiн — початок, первiсток iз мертвих, щоб мати Йому в усьому першiсть, 19 бо благоугодно було Отцю, щоб у Hьому була вся повнота 20 i щоб через Hього примирити з Собою все, умиротворивши через Hього, Кров’ю хреста Його, i земне, i небесне. 21 I вас, що були колись вiд­чуженими i ворогами, за схиль­нiстю до лихих дiл, 22 нинi примирив у тiлi Плотi Його, смертю Його, щоб поставити вас святими й непорочними i невинними перед Собою, 23 коли тiльки перебуваєте твердими i непохитними у вiрi i не вiдпадаєте вiд надiї благо­вiстя, яке ви чули, яке сповiщено у всьому створiннi пiднебесному, якому я, Павло, зробився служителем.

Толкова Біблія


Тепер Апостол зображує Христа як Боголюдину. Тут Він виступає, перш за все, як глава Церкви (див. Еф. 1: 22-23). Ап. пояснює чому Христос став главою Церкви: Він - начало усього (αρχή) і, зокрема, первісток з мертвих (див. 1 Кор. 15:20, 23).

У всьому - тобто в усіх відношеннях.

Чому Христос всюди головує? Тому, що в Ньому, за божественною природою, живе вся повнота Божества ...

«Була» - κατοικήσαι, постійно перебувала.

«Повнота» - το πλήρωμα - слово, що вживалося і колоськими лжеучителями. Але тоді як вони уявляли собі цю повноту як ангелів, які виражають собою повноту божественної істоти (в число цих виразників Божества вони ставили і Христа), Апостол говорить, що Христос містить у Собі всю повноту Божества один.

Тому, що Христос несе в Собі повноту Божества, Він і обраний в Пр. Трійці для здійснення діла нашого спасіння.

Примирити. Ворожнеча творіння проти Бога (Сам Бог не ворогує ні з ким) полягала в тому, що створіння не корилось волі Божій.

І ангели відверталися від нас через велике наше лукавство (Феодорит) і тому їх потрібно було примирити з людьми. Кров'ю хреста - пролиту на хресті.

Ап. хоче ще раз переконати колосян, що люди врятувалися саме через Христа, а не через ангелів, які, за тлумаченням лжеучителів, були єдиними посередниками між Богом і світом.

Колоські лжеучителі наполягали на тому, що примирення людей з Богом здійснюють безтілесні ангельські сили. Ап. тому з особливою силою вказує на те, що спасіння людей було здійснено в тілесному тілі Христа, в якому Він і помер за гріхи людей.

Для того, щоб спастися остаточно, виправдатися і на страшному суді Божому, колосяни повинні стояти непохитно серед всяких спокус земного життя, маючи на увазі, як рятівний маяк, християнську надію на майбутнє блаженство з Христом. Щоб утвердити їх в вірі, Ап. нагадує їм, що ця віра поширюється по цілому світові і що він, Павло, є її служителем або проповідником.

ШАПКА1.jpg