ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників



Сьогодні читаємо Євангеліє про те, як Господь наш Ісус Христос вигнав торговців з храму.

Євангельські читання 10 грудня


Євангеліє від Луки, 19, 45 - 48


45 І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували, 46 кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. 47 І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48 і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.

Толкова Біблія


Увійшовши в Єрусалим, Господь попрямував в храм і вчинив вигнання торговців із храму. Про це оповідають тільки три перших євангелісти, причому розповідь св. Марка відрізняється від оповідання св. Матвія і Луки тим, що за св. Марком, Господь, увійшовши в храм, і оглянувши все, так як година вже пізня була, пішов у Віфанію з дванадцятьма і тільки на другий день, після прокляття смоківниці, знову, увійшовши в храм, вигнав тих, що торгують.


Тут не можна бачити серйозного протиріччя: Апостоли у викладі подій не завжди дотримувалися точного хронологічного порядку; для них часто важливіше представлявся зв'язок подій логічний.


Деякі ж допускають, що було подвійне очищення храму від торговців: безпосередньо в день входу Господнього в Єрусалим і вдруге - наступного дня.

Три роки тому, коли Господь прийшов в Єрусалим на першу, після Свого хрещення, Пасху, Він застав двори і прибудови храму оберненими в торгову площу, і вигнав усіх тих, що торгують. У наступному році Господь знову прийшов в Єрусалим на Пасху, але торгівлі в храмі, мабуть, не застав. На третю Пасху Свого служіння Господь зовсім не був у Єрусалимі. Коли ж наближалася четверта Пасха, то Іудеї були стурбовані, чи прийде Ісус на свято. Знаючи, що начальство вже винесло Йому смертний вирок, і думаючи, що Він не наважиться йти в Єрусалим на явну смерть, торговці, з дозволу первосвящеників, нагнали знову на подвір'я храму стада тварин, розставили намети з різними товарами, поставили столи з міняльними касами, лави з голубами, яких розводили для продажу самі первосвященики, - і почали торгувати.


Прихід Господа до храму з'явився для них несподіванкою. Після того, як народ урочисто привітав Його криками «Осанна», ніхто не наважився протидіяти Йому, коли

Він, як і в перший рік свого служіння, почав виганяти торговців.

Св. Марк до цього додає ще, що Господь не дозволяв, щоб хто-небудь проносив через храм будь-яку річ, тобто сторонні речі, які не мають відношення до здійснюваного в храмі богослужіння.

Очевидно, велич і могутність Божества просяяли в цей момент на лику Господа, так що ніхто не смів чинити Йому протидії, і всі мимоволі корилися Йому. А первосвященики, очевидно, теж не сміли нічого зробити проти Господа, бачачи, як народ невідступно слухає Його, дивуючись наукою Його (Мк. 11).


Перше послання до Тимофія святого апостола Павла, 1, 8 – 14


8 А ми знаємо, що закон добрий, якщо хто законно вживає його, 9 знаючи, що закон призначений не для праведника, а для беззаконних i не­покiрних, нечестивих i грiшникiв, неправедних i нечистих, для крив­д­ників батька і матері, для людиновбивць, 10 для блудникiв, му­жо­ложцiв, розбійників‚ наклеп­никiв, скотоложцiв, неправдомов­цiв, клятвопорушникiв та для всіх, що противляться здоровому вченню, 11 за славним благо­вiстям блаженного Бога, яке менi довiре­не.
12 Дякую Христу Iсусу, Господеві нашому, Який дав менi силу, що Вiн визнав мене вiрним, поста­­вивши на служiння, 13 мене, колишнього хулителя, i гонителя, i кривдника, але помилуваного то­­му, що так чинив за невiданням‚ у не­вiрствi; 14 благодать же Госпо­да нашого Iсуса Христа вiдкрила­ся в ме­­нi щедро з вiрою i любов’ю у Христi Iсусi.

Толкова Біблія


«Законно» - відповідно до самої суті закону. Пор. Рим. 3: 27-28 і особливо Рим. 3:31.

Хороший учитель буде використовувати закон згідно з його призначенням, коли визнає, що закон взагалі призначений не для «праведника», тобто для людини хорошої, чесної і бажаної Богу, а для людей зовсім інших. Апостол має тут на увазі вже не тільки закон Мойсея, але і всякий державний закон, який встановлюється владою (Рим. 13: 1 і сл.).


Перераховуючи грішників, для яких і потрібен закон, апостол ділить їх на чотири групи: а) грішники, що взагалі не визнають ні Божого, ні людських законів («беззаконні і непокірні»), б) що не віддають належної поваги Богу і зухвало порушують Його заповіді («нечестиві і грішники»), в) що не визнають нічого святого і осквернюють те, що присвячене Богові ( «несправедлі й нечисті» - точніше «опоганювачі» - βέβηλοι), г) батько- і матеревбивці (переклад неточний; «ображають »), «душогубці ... людинохижаки», тобто викрадають людей для продажу в рабство (άνδραποδισταϊς).

Апостол тут в обчисленні гріхів слідує порядку заповідей. Якщо «нечестиві та грішники» порушують перші чотири заповіді, що вимагають поваги до Бога і божественного, то батьковбивці порушують п'яту, людиновбивці - шосту, розпусники - сьому, людинохижаки - восьму, і брехуни - дев'яту.

Про десяту заповідь, що забороняє більш тонкий вид гріха - гріховне побажання, апостол не вважає тут потрібним згадати, але і її, можливо, він має на увазі в словах: «і для всього, що противиться здоровому вченню», під чим він розуміє справжнє апостольське вчення, яке, як цілком здорове і таке, що буде породжувати в слухачах добрі плоди.

За славним благо­вiстям блаженного Бога, яке менi довiре­не...

Ці слова роблять висновок до 1 Тим. 1: 9 стиха: що Закон не установлений для праведного - це було сказано в благовісті Самого Бога, яке доручено звіщати Апостолу Павлу.

«Блаженного Бога». Бог називається тут «блаженним» для того, щоб дати зрозуміти читачам, що, перебуваючи в єднанні з Богом, вони також отримують блаженство, що полягає в повному спокої, відсутності будь-якого страху. Такого блаженства не могли їм обіцяти книжники, що перш за все висували в їхній свідомості їх постійну відповідальність перед законом, яка не могла викликати в їхніх серцях заспокоєння.

Апостол так переконаний в істинності свого вчення, що не інакше, як з почуттям глибокої вдячності згадує про своє покликання до апостольського служіння. Тільки благодать, тобто любов Божа, могла зробити з нього, колишнього гонителя християн, вірного проповідника Христового Євангелія. Сам він був безсилий що-небудь зробити для свого відродження - Бог дав йому цю силу.


З вірою і любов'ю у Христі. І віра, і любов прокинулися в Павлові саме як результат могутнього дії божественної благодаті.