Євангеліє: Де труп, там зберуться й орли



Сьогодні читаємо Євангеліє про День Сина Людського.

Євангельські читання 3 грудня


Євангеліє від Луки, 17, 26 - 37


26 І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: 27 їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх. 28 Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; 29 а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх; 30 так буде і в той день, коли Син Людський явиться. 31 У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад. 32 Згадайте жінку Лотову. 33 Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її. 34 Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться. 35 Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться. 36 Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться. 37 На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.

Феофілакт Болгарський


І тут Господь вказує на раптовість і несподіваність Свого пришестя. Бо як за Ноя раптово прийшов потоп і погубив усіх, таким буде і прихід Його. Приклади ці, тобто приклади людей передпотопних і содомлян (перед пожежею), є натяком і на те, що за пришестя антихриста між людьми примножаться всі непристойні задоволення, що люди будуть розпусні і віддані злочинним задоволенням, як і апостол сказав, що в останні дні ... люди будуть більше любити задоволення, аніж Бога (2 Тим. 3, 1-2, 4). І не дивно, що в царстві спокусника розквітне зло. Бо він є дім злоби і всякого гріха. Що ж інше постарається він вселити в покоління тодішніх людей, як не свої властивості? Бо від нечистого що може стати чистим?


Отже, люди погрузнуть тоді у всякому чуттєвому задоволенні, подібно як за Ноя, і не чекатимуть ніякої неприємності, навіть не повірять, якщо хтось заговорить їм про загрозу лиха, подібно до людей, які жили в дні Ноя і за днів Лота.

В той день пришестя антихриста "хто буде на покрівлі", тобто на висоті чесноти, нехай той не сходить з неї, не спускайся за якоюсь життєвою річчю. Бо всі життєві речі називаються судинами для людини, що одному служать для чесноти, а іншому для злодіянь. Отже, той, що стоїть на висоті чесноти, нехай не сходить ні за чим життєвим і не спадає зі своєї висоти, але противиться злобі і не слабшає.

Подібно і той, «хто буде на полі», хай назад не вертається. Бо тому, що знаходиться в полі, тобто в світі цьому зрощує чесноту, не належить повертатися назад, але йти вперед…

Господь дає як приклад дружину Лотову. А вона обернулася назад і стала соляним стовпом (Бут. 19, 26), тобто, не відступаючи від свого зла, залишилася солоною, стала зовсім злою, і, загрузнувши і залишившись у злі, являє собою пам'ятником поразки, яку вона зазнала.

Потім Господь додає до вищесказаного: «Хто буде намагатися спасти своє життя, той погубить його». Ніхто, - каже, - під гоніння антихриста нехай не старається зберігати своє життя, бо такий погубить її. А хто віддасть себе на смерть і взагалі на всілякі лиха, той спасеться, тобто той, хто не схиляється перед мучителем з любові до життя.

Перед тим Господь сказав, що той, хто стоїть на висоті чесноти, не повинен сходити з неї за життєвими речима, не повинен захоплюватися ні надбанням різних благ, ні майном, щоб через них не слабшати в боротьбі.

Ні, не залишай чесноти ні через зовнішні блага, ні навіть через саме збереження життя не вирішуй схилитися перед спокусником і гонителем.

Євангелист Матфей (Мф. 24) говорить, що все це Господь сказав про полонення Єрусалима, натякаючи на облогу від ворогів і на те, що під час навали римлян належить утікати від них без озирання… Нічого, втім, немає дивного, якщо це збулося за взяття Єрусалима і знову збудеться під час пришестя антихриста, особливо ж, якщо перед самим часом кончини (світу) має бути нестерпно важка скорбота.

І звідси ми навчаємося тому, що прихід Господа буде несподіваним і раптовим. Бо слова про те, що «двоє ... будуть ... на одному ліжку», показують безтурботність людей.

… Тепер Він показує, що не всі багаті згинуть і не всі бідні спасуться, але з багатьох один візьметься і буде взятий «на зустріч Господню» (1Сол. 4, 17), як легкий духом і небесний, а другий полишиться внизу, як засуджений.

Коли учні запитали Господа, куди взяті будуть ці люди, Він відповідав: «де труп, там ... і орли»; тобто де Син Людський, там всі святі, легкі і високі духом, тоді як грішники важкі і тому залишаться внизу.


Як тоді, коли лежить мертве тіло і всі м'ясоїдні птахи злітаються до нього, так і тоді, коли з'явиться з неба Син Людський, який помер за нас і став трупом, зберуться всі святі і самі Ангели. Бо з ними прийде Він у славі Отця і в невимовному сяйві. Хоча Він найменував цей час ніччю, але назвав його так тому, що він несподіваний і що грішників тоді обійме пітьма. Але праведникам світло засяє, та й самі вони засяють, як сонце (Мф. 13, 43).



Друге послання до солунян святого апостола Павла, 1, 10 – 2, 2


10 коли Вiн прийде прославитись у святих Своїх i з’явиться дивним в день той у всiх, хто увiрував, бо ви повірили нашому свідченню. 11 За це i молимося завжди за вас, щоб Бог наш сподобив вас бути гiдними покликання i здiйснив усяке благоволiння благости i дiло вiри в силi, 12 щоб прославилось iм’я Господа нашого Iсуса Христа у вас i ви в Hьому з благодатi Бога нашого i Господа Iсуса Христа.
1 Благаємо ж вас, браття, щодо пришестя Господа нашого Ісуса Христа і нашого зiбрання до Hього, 2 не спiшити вагатися розумом i не тривожитися нi вiд духу, нi вiд слова, нi вiд послання, нiби нами надiсланого, неначе вже настає день Христів.

Толкова Біблія


"Прославитися у святих»: не через них, і не серед них, а саме в них, бо вони служать наче дзеркалом, в якому відображаються Його нескінченні досконалості. Те ж можна сказати і про слова "у всіх віруючих" (Textus Receptus читає pisteuousin замість W-H. Pisteosasin). Кінець стиха може бути переданий так: Він з'явиться чудесним у всіх віруючих, а отже і у вас, так як свідчення наше знайшло віру.

Глава закінчується посланням Ап. П. на те, що він завжди молиться за солунян, щоб Бог визнав їх гідними покликання в царство Його Слави.

«Покликання» - тут думка спрямовується до майбутнього, хоча слово κλήσις вказує насамперед і головним чином на початковий акт спасіння. Добра воля благості - насолода в творенні добра; добре вже те, якщо людина робить добро; але вона стає на вищий ступінь досконалості, якщо знаходить насолоду в творенні добра.

«Діло віри» - наша віра не повинна бути мертвим началом; вона повинна бути плідною (Як. 2:26).

Вираз «ім'я Господа» вживається в С. Завіті стосовно Бога і позначає собою велич, міць, достоїнство (пор. Лев. 24:11; Втор. 28:58). Ап. Павло переносить це вираз, що означає славу Єгови, на Особистість І. Христа.


«З благодаті».

Ап. Π. прагне цими словами підкреслити джерело, звідки йде всяке славослів'я, а так само усунути будь-яку думку про людські заслуги. Скрізь діє благодать Божа.


Наше зібрання - грец. έπισυναγωγή - від дієслова έπισυνάγεω, яке зустрічається у Єв. Мк. 13:27 і Єв. Мф. 24:31. Слово έπισυναγωγή зустрічається в посл. до євр. 10:25 а також в 2 Мак. 2: 7, де воно теж має есхатологічний сенс.


Під зібранням тут мається на увазі об'єднання живих і мертвих, і їх спільна зустріч з Христом в день Його пришестя (пор. 1 Сол. 4:16, 17). Ап. говорить про «наше зібрання», включаючи, мабуть, і себе в число можливих прижиттєвих учасників цього великого дня.

Ап. торкається самого хворого місця в житті Ф. церкви - хвилювань і суперечок, що виникли з приводу питання про парусію. Він просить їх не бентежитися, і не хвилювалися зараз умом щодо часу пришестя Христа. День Його близький, але Він не настане, поки не відбудеться низка подій, які підготують утвердження вічного царства слави.

«Не спiшити вагатися розумом» - втрачати голову, дозволяти хвилюванню панувати над міркуваннями здорового глузду, відриватися від останнього, як корабель відривається від якоря під тиском бурі і хвиль.

ШАПКА1.jpg