Євангеліє: Голодував Я, і ви не дали Мені їсти



23 лютого читаємо Євангеліє про Страшний суд.


Євангельські читання 23 лютого


Євангеліє від Матфея, 25, 31 - 46


31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, 32 і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. 33 І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. 34 Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. 35 Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; 36 був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. 37 Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! 38 Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? 39 Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? 40 І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. 41 Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. 42 Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; 43 був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. 44 Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? 45 Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. 46 І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.

Аверкій, архієпископ


Оповідання про Страшний Суд Господь починає з уподібнення Свого Другого Пришестя з урочистим виходом земних царів «у славі своїй». «Сяде на престолі слави Своєї» - це означає, що явиться як Цар і Суддя всесвіту. Супроводжувати Його будуть «усі святі ангели», а зустрічати - всі люди, як живі під час Його пришестя, так і воскреслі з мертвих, всі, що жили на землі.


Перед пришестям Христовим буде загальне воскресіння, причому воскреснуть померлі вже в особливих тілах, не "душевних", а «духовних», решта ж живих миттєво зміняться (1 Кор. 15: 25-54; 1 Фес. 4: 16-17 )


Вівці тут представляють собою праведників, так як вони служать прообразом невинності і простоти (Ін. 10: 7-14; Пс. 99: 3 і Пс. 73: 1), а козли - засуджених, так як вони служать символом недобрих моральних якостей (Єз . 34:17) і від них немає ніякого плоду - ні вовни, ні молока, ні ягнят, тобто того, що приносять всі вівці.


Вівці будуть поставлені «одесную», так як права сторона завжди вважалася почесною, призначалася людям самим близьким, а «козлища» - ліворуч - ліва сторона менш почесна, що означає в даному випадку місце засуджених.


Ті християни, що удостоїлися благословення Бога Отця, в Новому Завіті часто називаються спадкоємцями обіцяних благ, як справжні чада Божі, яким належать блага, уготовані Богом людям (Рим. 8:17; Гал. 4: 6-7; Євр. 1:14). Бог від вічності передбачив діла, а тому від вічності ж і визначив відповідну відплата за них: за добрі справи - Царство Небесне, а за злі - муки. Як видно з цієї картини Страшного Суду, Царство Небесне праведники успадковують за справи любові і милосердя до ближніх.


Про віру тут немає жодної згадки, бо вона вже передбачається самими справами любові, які є плодами віри (Ін. 13:35; 1 Кор. 13: 1). Так само і молитва і всі інші подвиги віри не згадуються, тому що без них неможлива справжня любов до ближніх і щирі, нелицемірні діла милосердя. Мовиться лише про справи милосердя, бо вони підтверджують істинну віру і благочестя християнина (див. Як. 2: 14-26; 1 Ін. 3: 15-18, 1 Ін. 4: 20-21).


Відповідь праведників свідчить про їх смирення і усвідомлення своєї негідності. Такий закон морального самовдосконалення: чим більше людина морально вдосконалюється, тим більше усвідомлює він нікчемність своїх досконалостей.


Своїх послідовників Господь називає «Своїми братами», як близьких і споріднених Йому за духом, за налаштуванням, за стражданями; «меншими» називає їх тому, що вони і зневажені, злиденні, відкинуті.


«Ідіть від мене прокляті»: «прокляті» значить «позбавлені дарів благословення». Вони засуджуються на «вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його»: вогонь тут зображує вищий ступінь муки, так як кара через спалення вогнем є найжорстокішою карою.


Цей образ запозичено від вогню долини Енномової на північний захід від Єрусалима, де відбувалися під час ухилення євреїв в ідолопоклонство жертвоприношення Молоху і куди потім звозили нечистоти і трупи страчених, і де для очищення цього місця постійно горів вогонь, чому це місце і отримало назву долини вогненної і стало служити образом вічних мук грішників. Ці вічні муки призначені, власне, для повсталих проти Бога злих духів, але оскільки грішники робляться співучасниками зла, яке сіє диявол і ангели його, вони засуджуються на ті ж муки.


…Муки грішників, всупереч деяким лжеучителям, не матимуть кінця, бо вони самі добровільно відкинули любов Божу. Ці муки, як багато хто вважає, полягатимуть в страшних, але вже безплідних терзаннях совісті. Деякі подібності їх модна знайти вже в земному житті: такий, напр., стан безпросвітної туги. Настільки ж вічним і нескінченним буде блаженство праведників, початок якого буває ще тут.



Перше послання до коринф’ян святого апостола Павла, 8, 8 – 9, 2


8 Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нiчого не здобуваємо; чи не їмо, нiчого не втрачаємо. 9 Однак бережiться, щоб ця свобода ваша не стала спо­кусою для немiчних. 10 Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищi, то совiсть його, як немiч­ного, чи не наверне i його їсти iдоложертовне? 11 I вiд твого знання загине немiчний брат, за якого помер Христос. 12 А грiшачи таким чином проти братiв i вражаючи немiчну совiсть їхню, ви грiшите проти Христа. 13 Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повiк, щоб не спокусити брата мого.
1 Чи не апостол я? Чи не вiль­ний я? Чи не бачив я Iсуса Христа, Господа нашого? Хiба не моє дiло ви у Господi? 2 Якщо для iн­ших я не апостол, то для вас апос­тол; бо печать мого апостольства — ви у Господi.

Толкова Біблія


Тут Апостол звертається до сильних вірою християн. Ні для чого їм їсти м'ясо ідольської жертви! Якщо вони думають цим стати ближче до Бога, то помиляються: ми не стаємо кращими від того, що їмо певну їжу, і нічого не втрачаємо, не споживаючи її.


А тим часом тут, при споживанні, є небезпека спокусити немічного брата.

Ваша свобода. Тут натяк на той принцип, якого трималися коринфські християни: "Усе мені можна!" (1 Кор. 6:12).


Сміливе поява християнина в капищі і безбоязненне споживання їжі, приготовленої із залишків жертви ідолу, не залишиться без впливу і на немічного християнина, який спочатку відмовився від участі в такому бенкеті. Але, звичайно, він буде брати участь в цьому бенкеті не в силу переконань, а тільки з наслідування більш твердих у вірі християн. Внутрішнє ж його ставлення до ідолів через це не зміниться. Невірність Господу, яку він, на його думку, зробив тут, відокремить - думає Ап. - його від Господа, а з цим і почнеться для нього духовне вмирання, яке може привести людину до вічної погибелі (пор. Рим. 14:15).


Таким чином сильний вірою проявить свою силу у загибелі свого брата! Він погубить брата своїм знанням, тобто своїм високим християнським розвитком, до якого він так прагнув! Він погубить людину, за яку Христос перетерпів смерть! Чи не дивно після цього, якщо сильний вірою хоче неодмінно довести свою віру і свій вільний погляд на язичництво?


Ап. так проник серйозністю піднятого ним питання, що навіть дає обітницю не їсти не тільки жертовного м'яса, а м'яса взагалі (κρέας), якщо це споживання подає ближньому привід до спокуси.

ШАПКА1.jpg