ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Він Назореєм наречеться



Сьогодні читаємо Євангеліє про втечу богоотців з Господом нашим Ісусом Христом у Єгипет і знищення дітей у Вифлеємі.

Євангельські читання 8 січня


Євангеліє від Матфея, 2, 13 - 23


13 Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. 14 Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет 15 і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
16 Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. 17 Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: 18 голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.
19 Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті 20 і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. 21 Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. 22 Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. 23 І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.

Аверкій, архієпископ


Після відходу волхвів Ангел Господній, з'явившись уві сні Йосифу, повелів йому, взявши Дитятко та матір Його, бігти в Єгипет, що той і вчинив, відправившись туди вночі.

Єгипет знаходиться на південному заході від Іудеї, і до кордону з ним треба було йти близько 100 км. Він теж був тоді римською провінцією, і в ньому жило багато юдеїв; вони мали там свої синагоги, але цих земель не торкалася влада Ірода, і святе сімейство, зупинившись у своїх співвітчизників, могло відчувати себе в безпеці.


На питання, чому Христос не спас Сам Себе від Іродових вбивць, св. Златоуст відповідає: «Якби Господь з першого Свого дня почав творити чудеса, то Його не стали б визнавати за Людину» (Бесіда на Матф. 7).


Про подорож святого сімейства до Єгипту збереглося безліч переказів. Один з них свідчить, що, коли Йосиф з Богомладенцем і Його Матір'ю увійшли в ідольський храм, де було 365 ідолів, то всі ідоли впали на землю і розбилися: так сповнилося над ними слово пророче «Господь сидить на хмарі­ легкій (на руках Пречистої діви Марії) і гряде в Єгипет. І затремтять від лиця Його ідоли єгипетські, і серце Єгипту розтане у ньому» (Іс. 19: 1).

У тому, що Немовля-Ісус повинен був тікати саме в Єгипет і потім повернутися звідти, св. євангеліст бачить сповнення пророцтва Осії: «З Єгипту покликав Я Сина Мого» (11: 1).

У пророка слова ці стосуються, власне, кінця виходу єврейського народу з Єгипту, але так як обраний Богом народ єврейський був прообразом первородного і єдиного Сина Божого Ісуса Христа, то вихід єврейського народу з Єгипту послужив прообразом повернення з Єгипту Ісуса Христа. Як зазначає святий Златоуст, в подіях Старого Завіту все мало значення прообразів, все послужило прообразами подій новозавітних.

Ірод розгнівався, коли волхви не повернулися до Єрусалима, і вважав себе «зганьбленим», осміяним ними. Це привело його в ще більшу лють. Дізнавшись від волхвів, що зірка явилася їм більше року назад, він зробив висновок, що Немовля тепер якщо і старше року, то молодше двох років, а тому видав жорстокий наказ убити в Вифлеємі і його околицях усіх немовлят «від двох років і менше», в розрахунку, що серед них виявиться і Ісус Христос. За переказами, вбито було 14 000 немовлят, пам'ять яких, як мучеників за Христа, св. Церква святкує щорічно 29 грудня.


Подібна жорстокість була в характері Ірода. Про нього, за свідченням іудейського історика Йосифа Флавія, відомо, що він через порожню підозрілість велів задушити свою дружину і умертвити трьох своїх синів.


Коли про це доповіли Августу, він сказав: «У Ірода краще бути твариною, ніж сином».

До сих пір в околицях Вифлеєма показують печери, в яких ховалися матері з немовлятами на руках, намагаючись врятувати їх від воїнів Ірода, і де вони були вбиті разом зі своїми дітьми.

У смерті немовлят св. євангеліст бачить виконання пророцтва Єремії: «Чути голос у Рамі, плач та ридання» (Єр. 31:15). У цих словах пророк Єремія описує лиха і скорботу іудейського народу, що відводиться в вавилонський полон, зібраного попередньо в Рамі, в невеликому містечку на півночі від Єрусалима.


Пророк Єремія, очевидець цієї події, зображує його як плач праматері Рахіль за чадами своїми, що відводяться на смерть. Св. Матфей бачить в цьому прообраз загибелі чад Рахілі, похованої поблизу Вифлеєма.

Немає точних даних про те, скільки часу св. сімейство прожило в Єгипті, оскільки невідома точна дата Різдва Христового. Але зазначено чітко і виразно, що св. сімейство повернулося в землю Ізраїлеву незабаром після смерті Ірода, а ця дата може вважатися більш-менш встановлено.. Помер Ірод, як свідчить Йосиф Флавій, в страшних муках в березні або на початку квітня 750-го року від заснування Риму. Якщо допустити, що Христос народився 25 грудня 749-го року від З.Р., св. сімейство пробуло в Єгипті близько двох місяців. Якщо ж вважати, як деякі, що Христос народився роком раніше, в 748-му, то можна вважати, що вони провели там більше року, і що Богодитині було після повернення з Єгипту близько двох років. У всякому разі, Він був ще немовлям, як називає Його Ангел, що звелів Йосифу повернутися в Ізраїль.

В Ізраїлі Йосиф, мабуть, вирішив оселитися в Вифлеємі, де, як йому здавалося, повинен був виховуватися син Давидів - майбутній Месія-Христос. Але коли почув він, що в Юдеї запанував найгірший з синів Ірода Архелай, кровожерливий і жорстокий, як і батько, то «побоявся піти туди він», і вві сні одержавши нове одкровення, попрямував в межі Галілеї, де і оселився в місті Назарет, в якому жив він і раніше, займаючись ремеслом теслі.

У цьому св. євангеліст бачить виконання пророцтва про те, що Господь Ісус Христос «Назарянин буде званий». Такого пророцтва, однак, ми не знаходимо в Старому Завіті.

Є припущення, що це пророцтво знаходилося в книзі, втраченій євреями.


Інша думка, що євангеліст не вказує тут на якесь певне пророцтво, але має на увазі загальний характер всіх пророцтв про приниження Христа-Спасителя під час Його земного життя. Вийти з Назарета означало бути зневаженим, приниженим. З іншого боку, назореями в Старому Завіті називалися люди, які присвятили себе Богу; можливо, і це було причиною найменування Ісуса Христа Назарянином, як вищого носія Назорейської обітниці - повного посвячення Себе служінню Богу.



Послання до євреїв святого апостола Павла, 2, 11 - 18


11 Адже Хто ос­вячує i хто освячується, всi — вiд Єдиного; тому Вiн не соромиться називати їх браттями, кажучи: 12 «Оповiщу iм’я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспiваю Тебе». 13 I ще: «Я буду надiятися на Hього». I ще: «Ось Я i дiти, яких дав Менi Бог». 14 А оскільки дiти причетнi плотi i крови, то i Вiн також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола, 15 i визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабствi. 16 Бо не ангелiв приймає Вiн, але прий­має сíм’я Авраамове. 17 Тому Вiн повинен був у всьому уподiбни­тися браттям, щоб бути милостивим i вiрним первосвящеником перед Богом, для умилостивлення за грiхи народу. 18 Бо оскільки Сам Вiн перетерпiв, був­ши спокушеним, то може й споку­шува­ним допомогти.

Толкова Біблія


Адже - пояснювальний сполучник для цілого ряду думок про те, як страждання Господа зробили Його для нас провідником спасіння. Це «адже» пояснює також висловлену далі думку, чому Господь не соромиться називати нас братами: бо і Він, що освячує нас, і ми, ті, хто освячується Ним, всі - від Єдиного. Під Єдиним тут можна розуміти або Бога Отця, якщо мати на увазі обожнювання Христом людської природи, плодом чого явилося і наше обожнювання (дав віруючим владу бути дітьми Божими, Ін. 1: 12-13), або ж під Єдиним розуміти можна Адама, якщо мати на увазі втілення Божества Христового народженням від Марії Діви, дочки загального прародителя всіх людей - Адама, що, втім, знову ж приводить до Єдиної, Істинної Причини всього, яке єднається в Адамі тілесним народженням і у Христі - духовним.

Стихи з пророка Ісаї (Іс. 8: 17-18) мають на меті відзначити людське єство Христа присвоєнням Йому людських властивостей - молитовного сподівання на Бога і віддавання Йому як Себе, так і всього потомства, в даному випадку - духовного.


Назвавши спочатку людей братами Христа, а потім дітьми, апостол має на меті показати єдність природи Христової з нашою, тим більше, що Своїм Втіленням Господь не тільки став нашим братом, але, як другий Адам, і нашим батьком (пор. Ін. 17 : 6).

…Щоб спасти людину, що страждає, Спаситель мав не тільки прийняти людську природу, а й постраждати Сам у ній, так би мовити, практично пізнати страждання людства, і, до того ж, так постраждати, щоб цих страждань Його було досить назавжди для примирення з Богом, за гріхи всього народу. Такі страждання, що перевершують всяке людське страждання, і поніс Господь, який прийшов до цього і Своїм милосердям, і вимогами правди Божої ("милостивий і вірний первосвященик").