ШАПКА1.jpg

Євангеліє: Всі дивувались величі Божій



Сьогодні читаємо Євангеліє про "рід невірний і розбещений" і зцілення Господом нашим Ісусом Христом біснуватого після безсилля апостолів.

Євангельські читання 23 листопада


Євангеліє від Луки, 9, 37 – 43


37 Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. 38 Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: 39 його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. 40 Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. 41 Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. 42 Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. 43 І всі дивувались величі Божій.

Аверкій, архієпископ


Про це зцілення оповідають всі три синоптики, вказуючи, що воно вчинене Господом відразу після сходження з гори Преображення. У цей час багато людей зібралося біля учнів Христових, що чекали Його біля підніжжя гори. За св. Марком, учні мали суперечку з книжниками. Той же Марк свідчить, що «весь народ», побачивши Христа, що зійшов з гори, вжахнувся, ймовірно, тому, що на обличчі Його і на всій зовнішності зберігся ще якийсь відблиск тієї слави, якою Господь засяяв на Фаворі.

Один чоловік звернувся до Господа з проханням зцілити його сина, який на новий місяць біснується і тяжко страждає, кидаючись то в вогонь, то у воду.

Він додав при цьому, що приводив його вже до учнів Христових, але ті не могли зцілити його. Почувши, що учні Його не могли зцілити стражденного, хоча Він і дав їм владу над нечистими духами ...Господь вигукнув: «О роде невірний, (який не має віри) і розбещений (не в сенсі розпусний, а в сенсі такий, що викривлено відчуває), доки буду Я з вами, доки терпітиму вас?»


Одні тлумачі відносять цей закид Господа до учнів Його, що через брак віри не були в стані зцілити біснуватого, інші - до всього народу юдейського.

Св. Матфей оповідає потім, що Господь наказав привести до себе молодого чоловіка, і «нечистому духові наказав», і «демон вийшов із нього».


Євангелісти Марк і Лука наводять деякі подробиці. Коли юнак був приведений, з ним трапився страшний напад «сказу». На питання Господа, як давно це сталося з отроком, батько відповідав, що з дитинства, і додав: «Якщо можеш, допоможи нам, змилосердься до нас».


На це Господь відповів: «якщо можеш вірувати, все можливе віруючому». Батько нещасного юнака зі сльозами заволав: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству», тобто зі смиренням визнав, що віра його недосконала, недостатня.


Це смиренне сповідання було винагороджено: чудо зцілення отрока відбулося.



Друге послання до коринфян святого апостола Павла, 8, 1 - 5


1 Сповiщаємо вам, браття, про благодать Божу, дану Цер­к­вам Македонським, 2 бо вони серед великого випробування скорботами дуже багатi на радiсть; i глибока вбогiсть їхня дуже багата на щедрiсть їхню. 3 Бо вони доброзичливi по силах i над сили — я свiдок; 4 вони дуже переконливо просили нас прийняти дар i участь їхню в служiннi святим; 5 i не тiльки те, чого ми сподiвалися, але вони вiддали самих себе, по-перше, Господевi, потiм i нам з волi Божої;

Толкова Біблія


У VІІІ-й і ІХ-й главах Ап. говорить про здійснену ним справу - збирання милостині для святих (для християн). Щоб спонукати коринфян до щедрості в цій справі, Ап. вказує їм на ту щедрість, яку проявили раніше македоняни. Потім він нагадує коринфянам, що вони вже почали збирати милостиню, і каже, що він не вимагає від них жертв, які перевищували б їх засоби.

Македонські Церкви (в Филипах, Солуні, Верії) перебували в той час самі в досить скрутному становищі.

Проте, тамтешні християни зуміли зрозуміти чужу біду і, не дивлячись на власні потреби, просили Павла прийняти від них милостиню для бідних єрусалимських християн, і, можна сказати, таким чином віднімали необхідне від себе самих.

При цьому Павло зауважує, що цим вони перш за все хотіли висловити свою відданість Господу, тобто Христу, а потім вже Апостолу, будучи впевнені в тому, що така справа цілком узгоджується з волею Бога.