ШАПКА1.jpg

Євангеліє: встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса



Сьогодні читаємо Євангеліє про кінець...


Євангельські читання 11 лютого


Євангеліє від Марка, 13, 14-23


14 Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; 15 а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; 16 і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. 17 Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! 18 Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. 19 Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. 20 І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. 21 Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. 22 Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. 23 Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.

Аверкій, архієпископ


«Мерзота запустіння», про яку говорив ще пророк Даниїл в Дан. 9:27, - це римські війська, які мали зображення імператора і орлів, яким віддавали божеські почесті, ідоли, внесені ними в напівзруйнований храм. «Нехай біжить у гори», де було багато печер і схованок, щоб сховатися від римлян.


«Хто на покрівлі, нехай не сходить ...»: покрівлі будинків були плоскі, зручні для прогулянок і для усамітнення: під час лиха ті, що знаходяться на покрівлі, повинні бігти відразу звідси, не витрачаючи часу на те, щоб спуститися всередину будинку, щоб взяти щось.


Точно так же і ті, що знаходяться в полі, повинні тікати, не повертаючись додому «взяти одяг свій», бо в полі працювали зазвичай без верхнього одягу.

Історик Євсевій свідчить, що єрусалимські християни, згадавши те, що провіщав Господа, дійсно тікали при наближенні римлян в Пеллу та інші зайорданські міста, і завдяки цьому врятувалися від всіх жахів, які спіткали оточене місто. Господь переконує молитися про те, щоб ці лиха не настали в такий час, коли не можна далеко втекти. У суботу, за тлумаченням книжників, можна було вирушати в подорож не далі одного кілометра.


«Буде така скорбота, якої не було від початку творіння...», тобто такі великі лиха, що загинули б все, якби серед іудеїв не було «вибраних», тобто тих, що повірили в Христа, заради яких скоротяться «ті дні».


Історик І. Флавій свідчить, що дійсно «всі нещастя, які спіткали народи від початку світу, були нічим порівняно з тими, які впали на іудеїв». Протягом часу облоги Єрусалима в ньому і його околицях загинуло більше мільйона людей. Безліч вмирало від голоду, який був настільки великий, що одна мати вбила і з'їла своє власне дитя. Величезна кількість іудеїв було розп'ято на хрестах, і таким чином виповнилося страшна клятва їх, коли вони вимагали від Пилата розіп'яти Господа: «Кров Його на нас і на дітях наших» (Мф. 27:25).


Усі ці лиха були виконанням пророцтва, виголошеного ще Мойсеєм (Втор. 28: 49-57). Тит, що взяв облогу Єрусалим, спочатку хотів примусити іудеїв до здачі міста голодом, але справи імперії зажадали його якнайшвидшого повернення в Рим, і він зважився взяти місто штурмом, внаслідок чого і скоротився час лих для містян.


Час перед кінцем світу буде характеризуватися появою великої кількості всіляких лжевчителів ...


Далі Господь знову переходить до мови про Своє Друге Пришестя. «Встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних...» - тут маються на увазі помилкові чудеса, якими будуть вводитися в оману іноді і праведники. Такі чудеса будуть творити, за ап. Павлом (2 Сол. 2: 9-10) і за Апокаліпсисом (Одкр. 13 гл)., Антихрист і його слуги. Явлення Сина Людського буде подібно блискавки, тобто для всіх незаперечно очевидним. На противагу лжемесії, який буде ховатися то в пустелі, то в криївках, істинний Месія, відкриваючи Свій суд над світом, зробить його відчутним і страшним всюди, де будуть духовно мертві грішники, подібно до того, як орли злітаються туди, де знаходяться трупи.



Друге соборне послання святого апостола Петра, 2, 9-22


9 то, звичайно, знає Господь, як визволяти благочестивих вiд спокуси, а беззаконникiв тримати на день суду, для покарання, 10 а найпаче тих, що йдуть услiд за гидкою похiттю плотською, зневажають начальства, зу­х­валi, самодогiдливi, не бояться злословити вищих, 11 тодi як i ангели, перевершуючи їх мiццю i силою, не промовляють на них перед Господом докiрливого суду. 12 Вони, як безмовнi тварини, що за своєю природою призначенi на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розумiють, у розтлiннi своєму знищаться, 13 во­ни одержать вiдплату за беззаконня; бо вони вважають насолодою повсякденну розкiш; сквернителi та соромiтники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами; 14 очi у них сповненi блудо­дiяння i безперестанного грiха, вони зваблюють душi неутвер­дженi; серце їхнє привчене до користолюбства, це — сини прокляття. 15 Залишивши прямий шлях, вони заблукали, йдучи слiдом за Валаамом, сином Восоровим, який полюбив мзду неправедну, 16 але був викритий у своєму беззаконнi: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, спинила безумство пророка. 17 Це безводнi джерела, iмла та хмари, що їх жене вiтер; для них приготований морок вiчної темряви. 18 Бо, ви­словлюючи надуте пустослiв’я, во­ни ловлять у плотськi похотi i роз­пусту усіх, якi ледве вiдстали вiд тих‚ що живуть в оманi. 19 Обiця­ють їм волю, будучи самi рабами тлiння; бо хто ким буває переможений, той тому i раб. 20 Бо якщо, позбавившись скверни свiту через пiзнання Господа i Спасителя нашого Iсуса Христа, вони знов заплутуються в нiй i перемагаються нею, то останнє буває для них гiрше за перше. 21 Краще було б їм не пiзнати дороги правди, нiж, пiзнавши її, повернутися назад вiд переданої їм святої заповiдi. 22 Але з ними трапляється за правдивим прислiв’ям: «пес повертається до своєї блювотини» i «помита свиня йде валятися в багно».

Аверкій, архієпископ


Далі Апостол наводить страхітливі випадки суду Божого в минулому: як приклад грізного суду Божого він говорить про відпалих ангелів, які, зв'язані узами пекельного мороку, очікують остаточного суду над собою; потім - покарання грішного людства всесвітнім потопом, коли тільки вісім душ сімейства Ноєвого врятувалися, і, нарешті, кару, яка спіткала міста Содом і Гоморру, від якої врятувався лише Лот. З цього апостол робить висновок, що знає Бог, як врятувати побожних…


Характеризуючи лжеучителів, Апостол говорить, що вони ходять за нечистими похотями тіла та погорджують владою; зухвалі, самолюбні, не бояться хулити владу. Відомо, що ці лжеучителі зі зневагою ставилися до апостолів Христових, не кажучи вже про пресвітерів і єпископів.


Вони, немов звірина, що керується в своїй діяльності мотивами чуттєвості і користолюбства: залишили просту дорогу і заблудили, йдучи дорогою Валаама… що полюбив нагороду неправедності.


Це той Валаам, про якого розповідається в Чис. 22 гл. і далі в книзі Чисел і який за винагороду хотів зробити неправедне діло - проректи прокляття на Ізраїля, але був зупинений Богом через ослицю, що промовила людським голосом (ст. 10-16).


Далі апостол говорить про єретиків…


Такими рисами зображуються в історії стародавньої християнської Церкви деякі гностичні секти…

… Марнослів'я, прикрите улесливими промовами, зовні захоплюючими, плотська похіть і обіцянка свободи - це звичайні приманки як древніх, так і будь-яких нових розбещувачів людства.


Будучи в дійсності «рабами тління», тобто перебуваючи в полоні у гріха, вони своїм вченням про свободу лише прикривали тілесну розгнузданість.


У кінці глави Апостол зазначає про особливу злочинність цих єретиків, кажучи, що краще було б не пізнати їм дороги праведності (бо тоді саме незнання дещо вибачало б їх, як видно з Євангелія від Луки (12:48) 53), ніж пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді.


Апостол порівнює їх з псом, який повертається до своєї блювотини і з вимитого свинею, що йде знову валятися в багно (ст. 20-22).