Євангеліє: Бог не є Бог мертвих, а Бог живих



Сьогодні читаємо Євангеліє про воскресіння мертвих.

Євангельські читання 4 лютого


Євангеліє від Марка, 12, 18 - 27


18 Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи: 19 Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму. 20 Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей. 21 Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само. 22 Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка. 23 Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку. 24 Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої? 25 Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах. 26 А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? 27 Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.

Аверкій, архієпископ


Після фарисеїв з іродіянами негайно ж підійшли до Господа садукеї, які представляли собою секту невіруючих в воскресіння душ і майбутнє життя (див. Діян. 23: 8).


Вони вели постійні суперечки з фарисеями, прагнучи довести, що в книгах Мойсея не тільки немає ніяких вказівок на безсмертя душі, але містяться навіть такі постанови, які суперечать вченню про воскресіння померлих, як от, напр., Закон діверства, або левіратного шлюбу.


Цю суперечку садукеї і представили на розгляд Господа Ісуса Христа, вигадавши історію про сім братам, які по черзі брали в дружини ту ж жінку і потім помирали.


З їх точки зору ця постанова закону Мойсея спростовувала вчення про майбутнє життя, бо «якого з семи братів могла б бути в майбутньому житті ця жінка?» Св. Златоуст справедливо зазначає неймовірність такої історії, бо юдеї, відрізняючись марновірством, не стали б брати таку дружину, у якої чоловіки поспіль один за іншим вмирали.


Господь дав садукеям мудру відповідь, викривши їх у тому, що вони не розуміють майбутнього вічного життя, в якому вже не буде нічого чуттєвого, і люди будуть жити іншим життям, духовним, ангельським, «як Ангели Божі на небі».


Якби люди після смерті зовсім зникли, то не говорив би Бог, що з'явився при кущі Мойсею: «Я є Бог Авраама, і Бог Ісака, і Бог Якова» ...


Бо «Бог є Богом не мертвих, а живих», тобто померлі вже тоді предки для Бога живі, бо Бог не може бути Богом неіснуючого. Св. Лука говорить, що ця відповідь сподобалася навіть книжникам, які не могли втриматися, щоб не сказати: «Учитель, Ти добре сказав» (Лк. 20:39). А народ, бачачи сором садукеїв, дивувався мудрості Ісуса.



Перше соборне послання святого апостола Петра, 3, 10 - 22


10 Бо, хто хоче любити життя i бачити добрi днi, той нехай стримує язик свiй вiд зла i вуста свої вiд лукавих слiв; 11 ухиляйся вiд зла i твори добро; шукай миру i прагни його, 12 бо очi Господнi зверненi до праведних, i вуха Його — до молитви їхньої, а лице Господнє проти тих, хто чинить зло‚ щоб їх винищити iз землi. 13 I хто заподiє вам зло, якщо ви будете ревнителями доброго? 14 Але коли ви i страждаєте за правду, ви блаженнi; а страху їхнього не бiйтеся i не тривожтеся.
15 Господа Бога святiть у серцях ваших; завжди будьте готовi всiм, хто домагається вiд вас звiту про ваше уповання, дати вiдповiдь iз лагiднiстю i благоговiнням. 16 Майте добру совiсть, щоб тим са­мим, за що лихословлять на вас, як злочинцiв, були осоромленi тi, якi ганьблять ваше добре життя в Христi. 17 Бо коли на те воля Бо­жа, то краще постраждати за доб­рi дiла, нiж за злi; 18 тому що i Хрис­тос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за грiхи на­шi, Праведник за неправедних, був­ши умертвлений тiлом, але ожив­ши Духом, 19 Яким Вiн i тим духам, що перебували у темницi, зi­йшовши, проповiдав, 20 якi колись противилися Божому довготерпiн­ню, що очікувало їх за днiв Hоя, коли будувався ковчег, у якому не­багато, тобто вiсiм душ, спасло­ся вiд води. 21 Так i нас ни­нi‚ по­дiбно до цього образу, хрещення, не обмивання тiлесної нечистоти, а обіцяння Боговi доброї совiсти, спасає воскресінням Iсуса Христа, 22 Який, зiйшовши на не­бо, перебуває праворуч Бога i Яко­му скорились ангели, i влади, i сили.

Толкова Біблія


Попередні настанови свої Апостол підкріплює посланням на слова псалмоспівця, Пс. 33: 13-17, немов кажучи: "хто любить життя, тобто хто преображає себе для істинного життя і хоче показати його доброчесним, той нехай неухильно тримається того, що разом зі мною пропонує і пророче слово" (блаж. Феофіл.).

Апостол висловлює погляд на доброчесність, що має настільки самобутню цінність, що ніяке зовнішнє зло не в силах завдати істотної шкоди добру (1 Пет. 3:12, порівн. Рим. 8:33).


Християнам не боятися загроз тих, хто їх переслідує… Так само як і благаючи мати ревність щодо прославлення Господа в душах віруючих, Апостол висловлюється, за своїм звичаєм, словами Старого Завіту, зокрема пророка Ісаї (Іс. 8: 12-13).


З внутрішнім освяченням Бога в серцях християн має поєднуватися і зовнішнє сповідування Його перед людьми, готовність віруючих дати звіт в своєму сповідуванні всякому, хто питає.


Сповідання, за Апостолом, утворює саму суть істинного духовного християнського життя, і відповідь або звіт про це сповідання, засноване на вірі, повинна бути "з лагідністю і благоговінням", з побожною повагою перед Божественною істиною і без тіні зарозумілості. Тут - на всі часи урок всім сповідникам, захисникам і місіонерам християнської віри!


Обгрунтовуючи тільки що висловлену думку про невинні страждання християнина (1 Пет. 3: 14-17), Апостол тепер каже, що Сам Христос постраждав невинно…


З другої половини ст. 18 Апостол викладає догматичне християнське вчення про зішестя Христа по смерті і до воскресіння в пекло для проповіді дохристиянському людству. Стан Христа Спасителя по смерті у Апостола зазначений виразом "убитим бувши плоттю, оживлений же духом", точно переданий в відомому пасхальному церковному співі "у гробі тілом, у пеклі ж душею як Бог ...".


Христос в оживотвореному своєму дусі - але ще до воскресіння Свого з мертвих - сходив в підземну темницю (φυλαχή), тобто шеол, або пекло (пор. Еф. 4: 9-10) з метою проповіді Євангелія (пор. Мф. 4:23) тим, що перебували там духам. Змістом цієї проповіді могло бути тільки Євангеліє про доконану спокуту і її спасительні плоди, із закликами всіх духів до покаяння і віри, Еф. 4: 6. За віруванням Православної Церкви, проповідь Христа в пеклі була продовженням проповіді про Нього там Предтечі і Хрестителя Христового (Тропар Предтечі).


…У понятті історичного всесвітнього потопу Апостол тепер розглядає не каральну, а рятівну його сторону, чим обумовлюється і конструкція мови ст. 20: "врятувалися від (точніше з грец. Δια: за допомогою) води". Апостол "представив, що спасіння проповідувалося людям від початку, але вони нехтували ним…


Так як спасіння було у воді, то він, до речі, відносить це до святого хрещення і каже, що вода ця вказувала на наше хрещення, бо і воно губить непокірних бісів і рятує тих, хто з вірою приходять до ковчегу, тобто до церкви, і як вода змиває нечистоту, так і хрещення, тільки воно змиває нечистоту не тілесну, але скверну душевну.

ШАПКА1.jpg