Євангеліє: Благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас



15 жовтня говоримо з Богом про наслідки "нездорового" сміху, тобто відсутності покаяння, про любов і про осуд інших...


Євангельські читання 15 жовтня


Євангеліє від Луки, 6, 24-30, 37-45


24 Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. 25 Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! 26 Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.
27 Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; 28 благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. 30 Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай.
37 Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; 38 давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. 39 Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? 40 Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. 41 Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? 42 Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. 43 Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. 44 Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. 45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.

Толкова Біблія


У джерелі, яким користувався єв. Лука, при викладенні нагірної проповіді, до чотирьох вищенаведених блаженств додані чотири «горя». Очевидно, що в великому колі слухачів Христа були люди, що заслуговували своєю прив’язаністю до світу суворого викриття, з'єднаного з пророкуванням про позбавлення їх тих мирських переваг, якими вони тепер користуються. У євангеліста Матфея цих загроз в нагірній бесіді немає.

Ви вже одержали свою втіху. Замість того, щоб отримати розраду в Царстві Месії (пор. Лк. 2:25), якби ви належали до убогих (духом), ви знаходили б собі повне задоволення в багатстві, яке також тепер втрачаєте. Правильніше перекласти ці слова так: "ваша втіха зникла" (пор. Як. 5: 2 і наст.).

25 Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати!

Ситі нині - тепер користуються всілякими благами життя.

Будете голодувати - Суд Месії покладе край вашому пересиченню, і ви опинитеся в становищі людей голодуючих.

Смієтесь тепер, - радісні від усвідомлення свого особливого вигідного положення, своєї мирської сили.

Будете плакати і ридати - тоді, звичайно, коли вас торкнеться суд Месії.

26 Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.


Тут сила думки лежить у слові "всі". Коли всі говорять про когось добре, то це показує, що характер того, кого хвалять, дуже хиткий, що він намагається пристосуватися під смаки всіх і кожного, також під смаки поганих людей. Зрозуміло, що така людина не заслуговує похвали від Месії, Який схвалює лише тих, які твердо стоять за правду і викривають несправедливість.

...Христос заповів, щоб, як Отець наш Небесний, чужий гніву і ненависті, любить всіх людей, навіть злих і несправедливих, як дітей Своїх, так і ми, якщо хочемо бути гідними синами Отця Небесного, повинні любити усіх, навіть ворогів своїх.


Господь бажає, щоб Його послідовники в моральному відношенні були вищими іудеїв і язичників, любов яких до інших людей заснована по суті на себелюбстві.


Любов заради Бога, заради заповіді Божої, гідна нагороди, але любов за природної схильності або заради своєї життєвої вигоди нагороди не заслуговує. Так, простуючи поступово все вище драбиною християнської досконалості, християнин дійде, нарешті, до найвищої і найважчої для ветхої та відродженої людини заповіді про любов до ворогів, якою закінчує Господь першу частину Своєї нагірної проповіді.

30 Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай.


«Не вимагай», тобто почекай, коли він віддасть сам. Якщо той не платить, значить, йому нічим заплатити.


Борис Гладков, православний екзегет


Під тими, хто сміється, тут маються на увазі люди, що анітрохи не думають про свої гріхи, не каються в них, але немов сміються над ними, легковажно і безтурботно провадячи життя. Горе їм тому, що покаяння, жаль за свої гріхи, самоосудження і самовиправлення можливі тільки в цьому житті, а якщо вони це життя проводять шалено, не думаючи про самовиправлення, і якщо не борються з гріхами, то не увійдуть в життя вічне, і не будуть блаженні, а навпаки, будуть плакати та голосити.

Даремно думають деякі, що Христос засудив своїми словами всякі веселощі, всякий сміх, всяке веселий стан духу. Прийнявши запрошення на весілля в Кані, Він тим самим довів, що користування життєвими благами саме по собі не становить гріха, якщо, звичайно, не тягне за собою шкідливих для душі наслідків.


Блага земні дані нам Богом, і дані, звичайно, для того, щоб ми розумно користувалися ними, тому в користуванні цими благами немає гріха; гріх - в нездорових способах користування земними благами і у відношення нашому до них.


Якщо ми користуємося ними нерозважливо, без міри, якщо ми прив'язуємося до них так, що забуваємо виконувати волю Божу, то, звичайно, таке користування ними і таке ставлення до них є гріхом. Якщо ми з благ земних створимо собі кумира, якщо в гонитві за ними не станемо шукати Царства Божого і правди Його, то горе нам! Тому сміх і радість самі по собі не засуджені.


«Не судіть…» - ці слова у євангелиста Луки передані так: «Не засуджуйте і не будете засуджені» (Лк. 6:37). Забороняється не судження про ближнього, а осуд його, в сенсі пересудів, що відбуваються, здебільшого, з якихось самолюбивих мотивів і нечистоти, з марнославства, пихи, і забороняється лихослів'я, злослів’я, злісний осуд чужих недоліків, що випливає від почуття нелюбові і недоброзичливості до ближнього. Якби тут заборонялося взагалі будь-яке судження про ближнього і про його вчинки, тоді Господь не говорив би далі: «Не давайте святого псам…» (Мф. 7: 6); і не змогли б християни виконувати свій обов'язок - викривати і наставляти тих, хто грішить, що вказується Самим Господом в 15-17 стихах 18-ї глави Євангелія від Матфея. (Мф. 18:15, 17)


Забороняється зле почуття, зловтіха, але, не сама по собі оцінка вчинків ближнього, оскільки, не помічаючи зла, ми б легко могли почати і до добра ставитися байдуже, втратили б відчуття різниці між добром і злом.

Ось як говорить про це св. Златоуст: «Якщо хтось чинить перелюб, невже я не повинен сказати йому, що перелюб - зло, і невже я не повинен виправити розпусника? Виправ, але не як ворог, піддаючи його покаранню, а як лікар, що пропонує ліки. Треба не засуджувати, не паплюжити, але спрямувати; не звинувачувати… не з гордістю нападати, але з любов'ю виправляти» (Бесіда 23-тя).

Христос забороняє засуджувати людей за їх недоліки, не помічаючи своїх власних і, можливо, ще більших недоліків.


Але тут не йдеться про цивільний суд, як хочуть показати деякі лжевчителі, і немає також мови тут і про оцінку вчинків людини взагалі. Господь мав на увазі гордих, зарозумілих фарисеїв, які з немилосердним осудом ставилися до інших людей, вважаючи праведниками тільки себе. Відразу ж після цього Господь застерігає Своїх учнів від проповіді Свого вчення, цього справжнього перлу, тим людям, які, подібно до псам або свиням, нездатні оцінити його через свою закостенілість у злі і які, глибоко загрузнувши в розпусті, пороках і злочинах, з жорстокістю і злістю ставляться до всякого добра.


Преподобний Максим сповідник


Що ж стосується «правої щоки», то під «правою» я маю на увазі духовне діяння. Воно проявляється в нас через здійснення заповідей божественного життя.., і природно, що воно піддається ударам лукавого, що веде боротьбу з моральною шляхетністю і великодушністю... Воно бичується зарозумілістю… марнославством щодо тих, хто не здобув такого життя. Тому і слід немов повернутися іншою, лівою щокою і підставити … минулі гріхи свої… і постійно підставляти під удари шляхом спогадів.


Той, хто не володіє смиренням, яке є священною підставою благочестя, краще стримувати себе і бути приниженим як грішному, ніж бути піднесеним як святі, а потім впасти через гординю…



Послання до ефесян святого апостола Павла, 4, 25-32, 5, 20-26


25 Тому, вiдкинувши неправду, говорiть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному. 26 Гнiваючись, не грiшiть: нехай сонце не заходить у гнiвi вашому; 27 i не давайте мiсця дияволовi. 28 Хто крав, бiльше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях. 29 Hiяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тiльки добре для навчання у вiрi, щоб воно давало благодать тим, що слухають. 30 I не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день вiдкуплен­ня. 31 Усяке роздратування‚ i лютiсть, i гнiв, i крик, i лихослiв’я з усякою злобою нехай будуть зни­щенi у вас; 32 а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христi простив вам.
20 Дякуючи завжди за все Боговi й Отцевi, в iм’я Господа на­шого Iсуса Христа, 21 пiдкоряю­чись один одному в страху Божому.
22 Жiнки, корiться своїм чоло­вiкам, як Господевi, 23 бо чоловiк є голова жiнки, як i Христос глава Церкви, i Вiн же Спаситель тiла. 24 Але як Церква пiдкоря­ється Христу, так i жiнки своїм чоловiкам у всьому.
25 Чоловiки, любiть своїх жiнок, як i Христос полюбив Церкву i вiддав Себе за неї, 26 щоб освятити її, очистивши водяною купiллю через слова;

Толкова Біблія


На противагу нестриманості у гніві, властивої язичникам, християни, якщо трапиться їм впасти в роздратування, не повинні доходити в цьому гнівному роздратуванні до гріха…

Сонце нехай не заходить ... Не давайте гніву тривати довше декількох годин, особливо не лягайте у гніві спати, тому що вночі ви можете ще більше зміцнитися в роздратуванні проти людини, яка викликала ваш гнів, - нікому буде переконати вас в необґрунтованості вашого роздратування…


Християни повинні бути по відношенню один до одного добрими, привітними, співчутливими там, де вони зустрічаються з нещасними, і прощати один одного, пам'ятаючи, що і самі ми отримали прощення від Бога через хресну жертву Христа.


Яким способом досягти повноти істинної християнсько-духовної радості? По-перше, звертаючись один до одного в різних формах християнської поезії: псалмах - очевидно, новозавітних, які складали тодішні християни (див. 1 Кор. 14:26), славослів'ях або гімнах - теж новозавітних, і співах духовних або, точніше, одах, які названі духовними за своїм походженням від Духа Святого (приклад такої - 1 Кор. 13).


В первинній християнській Церкві багато співали, як про це можна судити з численних уривків християнських гімнів, що зустрічаються, напр., в посланннях Ап. Павла.


Такі піснеспіви вельми корисні були для підтримки християнської радості в душах людей, гнаних язичницькою владою.


Немає сумніву, що і в наші дні гарний спів послужив би хорошу службу в справі морального виховання народу, згідно з приказкою: "де співають, там ти можеш залишатися спокійним - злі люди не співають".


По-друге, такий настрій досягається оспівуванням Господа Ісуса Христа в своїх серцях і, нарешті, по-третє, постійним піднесенням подяки Богу в ім'я Христа.


Останнє, тобто подяка, особливо корисно тому, що той, хто дякує, згадуючи про благодіяння Христа, перебуває, так би мовити, в тій сфері, в якій перебуває Сам Христос.

Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві.

Послух ваш повинен бути таким, як Самому Христу, тобто такий же щирий, такий же повний.

ШАПКА1.jpg