Євангельські читання: Ісус заборонив нечистому духові



Євангельські читання 23 листопада


Євангеліє від Луки, 9, 37 – 43


37 Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. 38 Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: 39 його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. 40 Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. 41 Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. 42 Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. 43 І всі дивувались величі Божій.

Аверкій, архієпископ

Про це зцілення оповідають всі три синоптики, вказуючи, що воно вчинене Господом відразу після сходження з гори Преображення. У цей час багато людей зібралося біля учнів Христових, що чекали Його біля підніжжя гори. За св. Марком, учні мали суперечку з книжниками. Той же Марк свідчить, що «весь народ», побачивши Христа, що зійшов з гори, вжахнувся, ймовірно, тому, що на обличчі Його і на всій зовнішності зберігся ще якийсь відблиск тієї слави, якою Господь засяяв на Фаворі.


Один чоловік звернувся до Господа з проханням зцілити його сина, який на новий місяць біснується і тяжко страждає, кидаючись то в вогонь, то у воду.


Він додав при цьому, що приводив його вже до учнів Христових, але ті не могли зцілити його. Почувши, що учні Його не могли зцілити стражденного, хоча Він і дав їм владу над нечистими духами ...Господь вигукнув: «О роде невірний, (який не має віри) і розбещений (не в сенсі розпусний, а в сенсі такий, що викривлено відчуває), доки буду Я з вами, доки терпітиму вас?»


Одні тлумачі відносять цей закид Господа до учнів Його, що через брак віри не були в стані зцілити біснуватого, інші - до всього народу юдейського.

Св. Матфей оповідає потім, що Господь наказав привести до себе молодого чоловіка, і «нечистому духові наказав», і «демон вийшов із нього».


Євангелісти Марк і Лука наводять деякі подробиці. Коли юнак був приведений, з ним трапився страшний напад «сказу». На питання Господа, як давно це сталося з отроком, батько відповідав, що з дитинства, і додав: «Якщо можеш, допоможи нам, змилосердься до нас».


На це Господь відповів: «якщо можеш вірувати, все можливе віруючому». Батько нещасного юнака зі сльозами заволав: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству», тобто зі смиренням визнав, що віра його недосконала, недостатня.


Це смиренне сповідання було винагороджено: чудо зцілення отрока відбулося.


Послання до галатів святого апостола Павла, 1, 3-10


3 Благодать вам i мир вiд Бога Отця i Господа нашого Iсуса Христа, 4 Який вiддав Себе Самого за грiхи нашi, щоб визволити нас вiд сучасного лука­вого вiку, з волi Бога i Отця нашого; 5 Йому i слава на вiки вiкiв. Амiнь.
6 Дивуюся, що вiд того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до iншого благовiстування, 7 яке, зрештою, не iнше, а тiльки є люди, що бентежать вас i хочуть спотворити благовiстування Христове. 8 Та коли б навiть ми або ангел з неба став благовiстити вам не те, що ми вам благовiстили, нехай буде анафема. 9 Як ми ранiше казали, так i тепер ще говорю: хто благовiстить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема. 10 Чи в людей я шукаю тепер благоволiння, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я i тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.

Толкова Біблія


Апостолами в давній Церкви називалися взагалі проповідники Євангелія, а не тільки учні Самого Христа. Апостола Павла іудеї хотіли прирівняти до звичайних проповідників Євангелія, кажучи, що він не слухав Самого Христа і стоїть нижче будь-якого Апостола з числа 12-ти. Тому Павло і каже, що він - Апостол в повному сенсі цього слова, рівний всякому Апостолу з числа 12-ти. Він, по-перше, обраний на своє служіння " не від людей", іншими Апостолами або зборами віруючих, як обрані були напр. Церквами Тит і Епафродит (2 Кор. 8:23; Флп. 2:25).


Христос не через чиєсь посередництво поставив його на апостольське служіння, а Сам безпосередньо покликав його. Втім, першим винуватцем свого покликання Павло називає "Бога Отця, Який воскресив Христа з мертвих". Про останній факт Ап. згадує так, щоб показати, що на його стороні і Христос, і Бог Отець: його, власне, закликав Христос, а Христос може покликати знову, після воскресіння, собі Апостолів.


Ап. говорить тут, що Христа "воскресив" Бог Отець, маючи на увазі, що Христос був дійсно воскреслий Отцем, так як Він, як Богочоловік, у всьому ставив Себе в залежність від Отця (Ін. 5:19). Але Ап., проте, був в той же час цілком переконаним, що Христос, як Бог, воскрес Сам (Рим. 4:25; Рим. 8:34).


Ап. також хоче сказати, що всі, що оточують його в цей час, християни співчутливо ставляться до вжитого ним кроку по відношенню до Галатських церков і згідні з його поглядами.


… Ап. занадто сильно був засмучений поведінкою галатських християн, які в цей час взяли сторону супротивників Павла.


Ап. каже, що Христос "віддав Себе в жертву за гріхи наші, для того щоб відповідно до волі або рішенням нашого Бога й Отця, позбавити нас від підпорядкування справжньому лукавому віку або, інакше, такому способу життя, при якому людина не могла не грішити".


Так як іудеї, віднімаючи значення у заслуг Христа, разом з цим принижували і Бога й Отця нашого, Який зволив прийняти ці заслуги як жертву за гріхи людства, то Ап. в кінці привітання возсилає славослів'я Богові й Отцеві.


Ап. каже, що галати дозволили лжеучителям відволікати себе від Бога, Який покликав їх до спілкування з Собою в Христі. При цьому він згадує про те, що галати стали на бік супротивників Павла. Отже віддалення від Бога і Христа і в той же час втрата довіри до їх просвітителя Павла - ось що спонукає Апостола звернутися до галатів зі словом суворого умовляння.


Іудеї прийшли до Галатії з іншим Євангелієм про Христа, оголошуючи цим самим Євангеліє Апостола Павла недостатнім. Можливо, вони говорили, що Ап. забув повідомити Галатів про те, що Христос завжди виступав як Той, Хто визнає вічне значення закону Мойсея (Мф. XVII-XIX). Вони радили Галатам зовсім забути проповідь Павла як таку, що недостатньо висвітлює справу Христову.


…А деякі є, що вас бентежать і хочуть перевернути Христове Євангеліє. Так, - наче говорить Апостол, - додати до мого Євангелія іудействуючі нічого не в змозі. Їм хочеться тільки вчинити серед вас збентеження, тривогу, переінакшити Євангеліє про Христа, яке в абсолютно правильній формі виклав Галатам Ап. Павло. Переінакшити ж Євангеліє іудействуючі, очевидно, хотіли привнесенням вчення про необхідність у християнстві дотримуватися обрізання і закону …Такі нові вчителі забувають, що істинний релігійний прогрес полягає не у відкритті нового Євангелія; таким прогресом може бути названий тільки той, який все більше і більше поглиблює наше пізнання старого Євангелія. Тисячолітній досвід підтверджує, що тільки це Євангеліє є сила Божа, яка рятує всякого, хто вірує в нього…


Ангел з неба. Це - випадок неможливий, і Ап. подає його тільки для посилення думки. Слід тому тут вставити вираз: "якби це було можливо" ...


Анафема. У 70-ти це слово служить терміном для позначення поняття "херем" - відлучення, взятого з майна або сім'ї людини, Богу або для того, щоб дати це як дар Богу, або ж для знищення, як предмет, котрий викликав проти себе гнів Божий. Як і в інших посланнях Ап. Павла (пор. 1 Кор. 16:22), тут це слово вжито в останньому сенсі.


Але в якому сенсі Ап. розуміє саме відлучення - в сенсі суду Божого, або суду Церкви?

Цану видається, що тут сказано тільки, що такий проповідник Євангелія віддається на суд Божий, а не дисциплінарний церковний суд (стор. 50). Але поняття анафеми або херему у євреїв передбачало собою видалення зі спільноти ізраїльської (пор. 1 Езд. 10: 8; Неєм. 13:28). Якщо ж Цан знаходить неможливим застосування церковного відлучення до Ангела, то і це заперечення безпідставне: адже Ап. має на увазі тут

«Ангела» як присутнього на землі у вигляді людини і як члена Церкви…


Ап. говорив так різко про інакшомислячих тому, що він мав гарячу любов до Галатів, яких збивали зі шляху спасіння іудействуючі, і також тому, що він глибоко усвідомлював істинність своєї проповіді…

ШАПКА1.jpg