Євангельські читання: Щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів



Євангельські читання 1 вересня


Євангеліє від Марка, 3, 13-19

13 Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. 14 І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, 15 і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. 16 І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, 17 Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», 18 Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта 19 та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.

Толкова Біблія


На гору. Берег моря був, так би мовити, місцем постійних народних зборів. Навпаки, в горах, які знаходяться на північ від моря Галилейського, можна було знайти місце досить відокремлене. Господь і відправляється туди, щоб сховатися від натовпу.

Ученики призиваються слідувати за Ним, - саме ті, на кого в цьому випадку впав вибір Христа, а не всі. Єв. Марк навіть не називає запрошених Христом "учениками": дуже можливо, що в числі вже раніше покликаних Христом учеників були і зовсім нові обличчя.


І прийшли до Нього. Тобто, пішовши за Ним, вони залишили разом з тим і свої заняття.

14 І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,

І обрав. У такому сенсі дієслово вжито в 1 Цар. 12: 6 - тобто обрав дванадцять (без доповнення "апостолів", як це робить, наприклад., єв. Мф. 10: 2).


Щоб були з Ним. Це перша мета обрання: апостоли повинні бути постійно з Христом, щоб готуватися до свого служіння.


І щоб посилати їх ... Це друга мета покликання апостолів. Під проповіддю тут єв. Марк, звичайно, розуміє сповіщення про настання Царства Божого, що служило предметом проповіді і Самого Христа.


15 і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів.

І зціляти від хвороб. Цього виразу немає в Синайському і Ватиканському кодексах, чому Тішендорф і інші новітні критики пропускають його. Але він є в сирійському, олександрійському і західних, латинських кодексах (пор. Мф. 10: 1).


16 І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, 17 Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», 18 Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта 19 та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.


Такий додаток до імені Симона зроблено було ще при першому його покликанні до послідовників Христа (див. Ін. 1:42). Єв. Марк, однак, вважав за потрібне тільки тут згадати про це, подібно до того, як єв. Матфей знайшов за потрібне сказати про те ж при описі іншої пізнішої події (пор. Мф. 16:18). Петро - це не власна назва, а прізвисько - "скеля", так що апостол носив разом обидва імені.


Ні єв. Матфей, ні єв. Лука не відокремлюють Андрія від його брата, Симона, ймовірно, маючи при цьому на увазі, що обидва брати були покликані до послідування за Христом в один час. Але Марк на другому і третьому місці ставить синів Зеведеєвих, очевидно, в силу їх визнаного значення в колі апостолів (Петра, що як "уста апостолів" завжди виступав від імені всіх апостолів, Марк ставить, подібно до єв. Матфея, на першому місці).


Воанергес, тобто сини громові. Слово "Воанергес" складається, очевидно, з двох слів: "Воан" - слово арамейське, що відповідає єврейському "веней" (бенім) - "сини", і дієслова "рагаш". Останнє дієслово в біблійній єврейській мові не має значення "гриміти", але могло мати таке значення в простонародній єврейській мові за часів Христа. Принаймні, в арабській мові є дієслово, близьке до цього - саме "раджас", що означає "гриміти грому". Чому так називав Господь Якова та Іоана - єв. Марк не говорить, так що доводиться в цьому випадку звертатися за роз'яснення до Євангелія Луки. У останнього повідомляється про один випадок, коли обидва брати виявили дуже велику стрімкість і гнівну запальність, які і могли послужити приводом для того, щоб дати їм таке прізвисько - "сини грому" (Лк. 9:54). Деякі тлумачі бачили в цьому прізвиську натяк на те могутнє враження, яке справляли на слухачів своєю проповіддю обидва брати (Зігабен). Оріген називав Іоана Богослова "уявним громом".


...Виділивши дванадцять, Христос цим самим заснував Церкви, як спільноти видимі, що мають свою ієрархію.

Друге послання до коринф’ян святого апостола Павла, 8, 16 – 9, 5

16 Дяка Боговi, Який вклав у серце Титове таку стараннiсть до вас. 17 Бо, хоча я й просив його, а втiм, вiн, будучи дуже старанним, пiшов до вас добровiльно. 18 З ним послали ми також брата, якого по всiх церквах хвалять за благовiс­тя, 19 i до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродiяння, якому ми служимо на славу Самого Господа i вiдпо­вiдно до вашого старання, 20 обе­рi­­гаючись, щоб не зазнати вiд ко­го нарiкання при такiй великiй кiлькості пожертв, доручуваних нашому служiнню; 21 бо ми дбаємо про добре не тiльки перед Господом, але й перед людьми. 22 Ми послали з ними i брата нашого, стараннiсть якого випробували ба­гато в чому, i вiн тепер iщестараннiший з великої впевнености у вас. 23 Що ж стосується Тита, це мiй товариш i спiвпрацівник у вас, а щодо братiв наших, це — по­сланцi церков, слава Христова. 24 От­же, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.
1 Для мене‚ втiм‚ зайва рiч писати вам про допомогу святим, 2 бо я знаю щирiсть вашу i хвалюся вами перед македонянами, що Ахайя приготована ще з минулого року, i ревнiсть ваша заохотила багатьох. 3 А братiв послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготованi 4 i щоб, коли прийдуть зi мною македоняни i знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в соромi, — не кажу «ви», — похвалившись з такою впевненiстю. 5 Тому вважав я за потрiбне упросити братiв, щоб вони пiшли наперед до вас i потурбувалися, щоб сповiщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар.

Толкова Біблія


Перш за все, Ап. рекомендує Тита, який цілком добровільно взяв на себе важку місію - збирання милостині серед коринфян.


2 Кор. 8: 16-24. Апостол говорить про тих мужів, яких він посилає для прийняття зібраної в Коринфі милостині, і рекомендує їх як людей, що заслуговують на довіру і повагу.


Крім Тита, в Коринф був відправлений Павлом особливий «брат», тобто християнин, відомий як проповідник, і в той же він час отримав від церков повноваження (за грецьким текстом: присвячений або рукопокладений) на збирання милостині і перевірку зібраних сум. Він повинен був супроводжувати всюди Ап. Павла, щоб зняти з нього турботу про перевірку і зберігання милостині.


Бачачи таке прискіпливе ставлення до зібраних пожертв, коринфяни з більшим бажанням благодіяли. Хто був цей брат - Ап. не каже. Припускають, що це був Варнава або Лука, але це навряд чи можливо, тому що цей брат все-таки займав другорядне становище при Титові, тоді як Варнава й Лука не могли бути поставлені нижче Тита.


Апостол хотів бути чистим і бездоганним не тільки в очах Божих, але й перед людьми. До чого, справді, давати їм привід до будь-яких підозр щодо долі зібраних пожертвувань? Нехай вони знають і бачать, що сам Павло не торкається тих грошей, про збирання яких він так старався.


Крім вищеназваних двох, Апостол посилає третього збирача вже за власним обранням, як людину особливо старанну, який до того ж цілком упевнений в прихильності коринфян до нього і до тієї справи, яку йому доручено Ап. Павлом.


Ще раз рекомендуючи всіх посланих, Апостол називає двох збирачів «славою Христовою». Це означає, що такі люди становлять прикрасу Христової Церкви, що вони своєю поведінкою прославляють Христа. Цим все сказано!


Апостол послав в Коринф вищезазначених братів - збирачів - для того, щоб коринфяни до прибуття його і деяких македонських християн приготували вже милостиню як абсолютно добровільне подаяння, не змушені до цього особистою присутністю Апостола Павла.


Апостол знає, що коринфяни налаштовані подавати милостиню, він вже хвалив їх за це перед македонськими християнами.


Під впливом печалі, яку викликало у коринфян Послання Апостола Павла (2 Кор. 7: 9), збір милостині міг зупинитися. З огляду на це Апостол і посилає братів-збирачів відновити цю добру справу в Коринфі. Потрібно було викликати в серцях коринфян прихильність до збору милостині, щоб цей збір не здався їм простим "побором".

Ні в чому так чітко не вказується підпорядкування закону Євангелію - ​​закону любові, як в щедрому подаянні милостині нужденним братам. Через це дається і свідчення про те, що благодійники та бідні перебувають між собою в дійсному спілкуванні в духові.

Бідні, отримуючи милостиню, моляться за своїх благодійників.


«Дар Його», тобто Христа (пор. Ін. 4:10; Рим. 5:15).


ШАПКА1.jpg