Євангельські читання: Хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою



Євангельські читання 5 квітня


Євангеліє від Марка, 10, 32 - 45


32 Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. 33 Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; 34 і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. 35 Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. 36 Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? 37 Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. 38 Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? 39 Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; 40 але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. 41 І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. 42 Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. 43 Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. 44 І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. 45 Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.

Аверкій, архієпископ:


Усі три синоптики узгоджено оповідають, що по дорозі в Єрусалим Господь знову став говорити учням про Свої майбутні страждання там, смерть і воскресіння.


Найдокладніше і жвавіше описує це св. Марк, який безсумнівно чув про все це з вуст Ап. Петра. Він каже, що Господь йшов попереду, очевидно, як грядущий на вільне страждання, що жадав здійснити волю Божу (пор. Лк. 12:50). Учні ж Його, що мислили про людське, думали лише про земну славу Месії, жахалися... Відкликавши 12 учнів, очевидно тому, що з ними йшло багато народу, Господь наодинці повідав їм ... про те, що в Єрусалимі має відбутися все, що про Нього написано пророками, що Він піддасться наруги, буде засуджений на смерть і відданий язичникам, тобто римлянам ... які, після биття, обплювання і зневаги, уб'ють Його, а в третій день Він воскресне.


Св. Лука додає до цього, що учні нічого з цього не зрозуміли, бо слово було приховане від них.


Тоді приступила до Господа матір синів Зеведеєвих, а за св. Марком, і самі Яків та Іоан … з проханням, щоб сидіти одному з них «одесную» Його, тобто посідати друге після Нього місце у заснованому, як вони думали, земному царстві Месії, а іншому - ліворуч, посідаючи третє місце.


На це прохання Господь відповів: «Не знаєте, чого просите».


Апостоли дійсно не розуміли тоді, що просити першості значить бути першим у самозреченні і в мучеництві за Ім'я Христове; вони думали, що просять собі тільки почесті, влади і радості.


Господь Своїм питанням «Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?» - вказує саме на те, що наближення до Нього в Його царстві буде містити в собі уподібнення Йому в стражданнях. Про страждання тут йдеться як про чашу, яку повинні розділити з Христом ті, які хочуть бути до Нього ближче.

Образ цей запозичений зі звичаю східних царів посилати засудженим на смерть чашу з отрутою. Син Божий і представляється в Євангелії як засуджений, якому Отець Небесний посилає чашу смерті (Ін. 18:11).


…Перенесення страждань представляється немов занурення в них людини, наче обмивання у воді.

«Можемо», - відповідали Апостоли, «в жару старанності, не знаючи, що сказали» (Злат.) - сказали те саме, що і всі учні говорили, обіцяючи йти за Господом, хоча б на смерть.


«Чашу Мою вип’єте ...», «хоча й обіцяєте необдумано», немов так відповів їм Господь, «але дійсно в майбутньому (проникаючи в нього Своїм Божественним поглядом) ви уподібнитеся Мені в терпінні і подвигові» ...

.

.. «А сісти праворуч Мене», тобто в царстві слави, минаючи царство Боже, войовниче в цьому світі, «не в Моїй владі дати кожному бажаючому, а тим лише, кому уготовано, хто заслужив цього своїми подвигами».


Апостоли обурилися, очевидно, через заздрощі, щоб братам не вдалося здійснити їх прохання.


Господь робить напоумлення всім, переконуючи їх не шукати першості.


У відповідь на виявлене честолюбство Господь вчить їх, що основне правило моральності членів Його Царства, на відміну від царств земних, - це смирення і самовідданість.


Як приклад такого смирення й самовідданості Господь вказує апостолам на Самого Себе: Він прийшов не для того, щоб «Йому служили»; «але щоб послужити, і душу Свою віддати на викуп за багатьох». «Багато» тут замість «всіх». Всі люди перебували в духовному рабстві диявола і працювали для гріха. Щоб звільнити їх, необхідний був викуп (по грец. «літрон»). Господь і дав це викуплення, спокутування («аполітросін»), ціною Своїх хресних страждань і смерті.


Послання до євреїв святого апостола Павла, 9, 11-14


11 Але Христос, Первосвященик майбутнiх благ, прийшовши з бi­льшою та досконалiшою скинiєю, нерукотворною, тобто не такого спорудження, 12 i не з кров’ю коз­лiв i телят, але зi Своєю Кров’ю, один раз увiйшов у святилище i здобув вiчне вiдкуплення. 13 Бо якщо кров телят i козлiв та попiл телицi через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тiло, 14 то тим бiльше Кров Христа, Який Духом Святим принiс Себе непорочного Боговi, очистить со­вiсть нашу вiд мертвих дiл для служiння Богу Живому i істинному!

Аверкій, архієпископ


Перевага Нового Завіту в тому, що в ньому священнодіє в нерукотворній скинії Христос, первосвященик майбутніх благ ... вже не з кров'ю козлів та телят, але з власної кров'ю, Якою Він одного разу і назавжди звершив для нас вічне відкуплення.


Велике значення Хресної Жертви Ісуса Христа в тому, що Він, принісши в жертву Богу Свою власну кров, став Засновником Нового Завіту.

ШАПКА1.jpg