Євангельські читання: Хто не проти вас, той за вас



Євангельські читання 5 листопада


Євангеліє від Луки, 9, 49 - 56


49 При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. 50 Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.
51 І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. 52 І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. 53 Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. 54 Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? 55 Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; 56 бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.

Толкова Біблія


Слова Господа про те, що хто приймає всякого слабкого і смиренного, приймає Самого Христа, нагадали Апостолу Іоану бачену ними людину, яка Іменем Ісуса виганяла бісів, але так як не ходила з ними, то вони заборонили їй робити це. Своїм ніжним чуйним серцем Ап. Іоан, очевидно, відчув, що в даному випадку Апостоли вчинили всупереч вченню Христа.


З того, що вони, все залишивши, пішли за Христом і були обрані Ним в число 12-ти найближчих і довірених учнів Його і навіть прийняли благодать зцілення, вони зробили привід до звеличування і вважали себе вправі забороняти діяти іменем Христовим чоловіку, який не належав до їх числа.


Тим часом, під час відкритої ворожнечі вождів єврейського народу небезпечно було бути явним учнем Христа і всюди слідувати за Ним. Тому у Господа було багато таємних учнів, до числа яких, як відомо, належав, напр., Йосиф Аримафейський.


Ймовірно, одного з таких таємних учнів Христових, що не наважувалися відкрито слідувати за Ним, і зустріли апостоли, коли він ім'ям Христовим виганяв бісів. Апостоли не захотіли визнати його своїм і заборонили продовжувати йому свою діяльність, мотивуючи свою заборону тим, що він не ходить з ними.


Господь Ісус Христос не схвалив їх вчинку. «Не забороняйте, бо той, хто творить чудо в Ім'я Моє, безсумнівно, вірує в Мене. Хто вірує ж в Мене - не може бути ворогом Моїм, принаймні сьогодні і в найближчому майбутньому. «Хто не проти вас, той за вас»; тому не забороняйте творити добрі справи в ім'я Моє тим, хто не наважується відкрито оголосити себе Моїми учнями: навпаки, сприяйте їм і знайте, що хто надасть будь-яку послугу Моїм послідовникам в Ім'я Моє, хоча б лише напоїть чашею холодної води, «не втратить своєї нагороди».


Зовсім інше говорив Господь про людей, які схожі на ниву, багато оброблювану, багато удобрювану, але безплідну: якщо такі люди не за Христа, якщо вони ні холодні, ні гарячі, то це вже означає, що внутрішнім своїм єством вони проти Нього (див. Мф. 12:30).


Господь уже відомий був у Самарії, але така ворожнеча була між іудеями і самарянами, що Він не сподівався на ласкаву зустріч і послав перед собою кількох учнів Своїх, щоб прихилити самарян. Невідомо, в яке з села самарянського прийшли послані Господом вісники, але можна вважати, що, ймовірно, це було на півночі Самарії, ближче до Галилеї, на відстані денного шляху від неї, де передбачався нічліг.


Так як Господь мав вигляд того, хто йде в Єрусалим, то самаряни не прийняли Його, очевидно, з глибокої ненависті до іудеїв.


Яків та Іоан, яких Господь найменовував «синами громовими» (Мк. 3:17), за їх духовну силу і енергію і через стрімкі і сильні пориви духовні, загорілися ревністю через ображену честь свого Учителя. Згадавши, як вчинив пророк Ілля з тими, що були надіслані взяти його, коли вразив їх вогнем з неба (4 Цар. 1: 9-12), вони запитали свого Учителя, чи не хоче Він, щоб за їх словом вогонь з неба винищив і цих самарян? Вони здійснювали вже за велінням Господа багато чудес, коли ходили з проповіддю по Юдеї, а тому не вважали для себе неможливим здійснити і це чудо, як захоче їх всемогутній Учитель.


На це Господь сказав їм, що вони не знають, якого вони духа: дух Нового Завіту не такий, як дух закону старого - там дух строгості і кари, тут дух любові і милості, так як і мета пришестя Сина Людського не губити, але спасати (пор. Мф. 18:11).


Крім того, Господь, очевидно, хотів вказати на те, що в даному випадку в Апостолах діє не стільки любов до Нього, скільки неприязнь до самарян, а цей старий дух неприязні до людей служителям Нового Завіту необхідно облишити.


Зустрівши такий прийом, Господь ймовірно повернувся в Галилею і пішов у Юдею іншим шляхом, яким зазвичай ходили євреї, через зайорданську область Перею. З подальших описів св. Луки видно, що Господь був ще в Галілеї і в Переї, і тільки значно пізніше пішов в Юдею.


Послання до колосян святого апостола Павла, 4, 2 - 9

2 Будьте постiйнi в молитвi, пи­ль­нуючи в нiй iз подякою. 3 Мо­лiть­ся також i за нас, щоб Бог вiд­чинив нам дверi для слова, звi­щати тайну Христову, за яку я i в кайданах, 4 щоб я вiдкрив її, як належить менi звiщати. 5 I з зов­нiшнiми поводьтесь розсудливо, користуючись часом. 6 Слово ваше нехай буде завжди з благодаттю, сiллю приправлене, щоб ви знали, як вiдповiдати кожному.
7 Про мене все скаже вам Тихик, улюблений брат i вірний служитель та спiвпрацівник у Госпо­дi, 8 якого я послав до вас для того, щоб вiн довiдався про вашi обставини i втiшив серця вашi, 9 з Онисимом, вiрним i улюбленим братом нашим, який вiд вас. Вони роз­­кажуть вам про те, що дiється тут.

Толкова Біблія


Апостол... потім знову переходить до загальних настанов для всіх християн, незалежно від їх соціального стану, проповідуючи сталість в молитві і духовне пильнування з подякою.


На закінчення Апостол просить молитися за нього з його співробітниками, «щоб Бог відчинив нам двері для слова» ... ... Щоб Бог допоміг їм безперешкодно проповідувати Його Слово.


Апостол заповідає розсудливе ставлення до «зовнішніх», тобто ще нехристиян.


І застерігає: «Ваше ж слово хай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю», тобто добрим і щирим, що походить із серця і що дихає прихильністю, але разом з тим стриманим і розсудливим, що і означає «приправлене сіллю».

Стихи 7-18 становлять післямову. У ній Апостол говорить, що посилає це послання з Тихиком, «улюбленим братом і вірним служителем і співробітником в Господі». З ним посилається і Онисим, колишній слуга Филимона.

ШАПКА1.jpg