ШАПКА1.jpg

Євангельські читання: Там буде плач і скрегіт зубів





25 липня читаємо Євангеліє про кінець віку цього: "пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, і вкинуть їх у піч вогняну".



Євангельські читання 25 липня


Євангеліє від Матфея, 13, 36 – 43


36 Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. 37 Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; 38 поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; 39 ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. 40 Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: 41 пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, 42 і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. 43 Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!

Толкова Біблія


Незважаючи на всю видиму простоту, стих 1 представляє непереборні труднощі, які обумовлюються саме цією простотою. Виникає питання: якщо пояснення, дане учням, таке просте і зрозуміле, то чому ж воно не було дано і простому народу? Справжніх причин цього ми не знаємо. Найімовірніше припустити, що пояснення має есхатологічний характер, тут згадується про «Сина Людського», як про майбутнього Суддю, і все це було б незрозуміле простому народу.


…Як і в інших випадках, тут безліч алегоричних тлумачень, що належать переважно древнім тлумачам. Під людьми, які сплять, розуміли церковних вчителів, і говорили, що хай не спить той, хто поставлений на чолі церкви, щоб внаслідок його недбалості ворог людини не посіяв кукіль, тобто єретичних догматів. Або думали, що тут йдеться про єресі, які матимуть місце до кінця віку. Але такі тлумачення, звичайно, до 37 ст. не належать. Хорошим насінням стала, очевидно, проповідь і вчення Людського Сина.


38 поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;

Тлумачення слів «а поле це світ», видимо настільки простих, призвело, говорить Тренч, до найзапекліших суперечок, які не відбувалися щодо інших текстів, виключаючи хіба слова, де йдеться про таїнство Причастя. Вираз цей в давнину багато цитувався в донатистських суперечках. Донатисти наполягали, що Спаситель мав на увазі тут під полем не церкву, а світ, і говорили, що нечестиві люди можуть бути терпимі в світі, але не в церкві. Августин наполягав на іншому, стверджуючи, що Господь не вважав сучасний стан церкви абсолютно чужим злу. Те, що Христос назвав поле світом (поле - підмет, а світ - присудок), в цьому навряд чи можна сумніватися; але далі Він говорить про церкву, в якій існують і добре насіння, і кукіль. Жодного слова у Нього немає про те, що кукіль повинен бути знищений людьми, які вважають себе святими. Слова «залиште рости разом те і те до жнив» показують, що кукіль буде існувати до кінця світу і заснування нового царства, хоча він і від лукавого.


39 ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.

Златоуст зауважує: «коли сіє, то сіє Сам, коли ж карає, то карає через інших, саме через Ангелів». «Кінець світу» в Євангеліях тільки у Матфея і ще Євр. 9:26. Але це зустрічається в іудейській, особливо апокаліптичній літературі. Женці відрізняються від рабів, які донесли господареві поля про те, що зробив ворог-людина. Якщо раби люди, то женці - Ангели.


40 Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:

Думка, тут викладена, докладніше пояснюється в наступних стихах. Образи взяті від звичайного прибирання хліба.


41 пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,

Вираз «з Царства Його» слід тлумачити в тому сенсі, що коли прийде Син Людський, тоді і Царство Його також прийде. Під час цього майбутнього пришестя і будуть вилучений і остаточно кукіль з Його Царства. У ст. 41 і 43 розрізняються «Царство Сина Людського» і «Царство Отця». Немає потреби припускати, що Царство «Сина Людського» настає тільки при кінці світу (пор. Кол. 1:13), хоча до цього і може вважатися неповним (пор. Мт. 25:31, 46). Навпаки, як тут, так і в 1 Кор. 15:24 виражається та думка, що Син в кінці передасть царство Своє Богові й Отцеві. Тоді праведники і засяють, як сонце.


42 і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.

Вираз «піч вогненна» зустрічається у Матфея тільки два рази, тут і в ст. 50 (пор. Одкр. 1:15; Одкр. 9: 2). Усі ці та інші подібні вислови, безсумнівно, вказують на вирок, настільки тяжкий, що Господь зійшов з небес і спробував усіх муки смерті, щоб позбавити людей від самого відання таємниці страждань, яка виражається в словах: «там буде плач і скрегіт зубів».


43 Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!

Пояснюючи це місце, Феофілакт говорить: «так як сонце правди є Христос, то праведники засяють тоді, подібно до Христа, бо вони будуть як боги». Деякі єретики робили зі слів Христа дивні висновки і думали, що у воскресінні тіло наше перетворюється в кулю і буде схоже на сонячне тіло. Таку думку поділяв Оріген. Але тут не йдеться про те, що праведники стануть сонцями, а тільки, що вони засяють, як сонце. Мається на увазі, звичайно, духовний світ. Пророцтво відноситься до майбутнього, і тому тлумачити його в будь-якому точно визначеному вигляді було б передчасно.



Перше послання до кориннф’ян святого апостола Павла, 3, 18-23


18 Hiхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути муд­рим у свiтi цьому, той будь безум­ним, щоб бути мудрим. 19 Бо муд­рiсть свiту цього є безумство перед Богом, як написано: «Вiн ловить мудрих у хитрощах їхнiх». 20 I ще: «Господь знає мiркування мудрецiв, що вони марнi». 21 Отже, нiхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше: 22 чи Павло, чи Апол­лос, чи Кифа, чи свiтло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше; 23 ви ж — Христовi, а Христос — Божий.

Толкова Біблія


Джерело вказаного зла полягає в наступному. Деякі люди, тобто проповідники, виступають серед коринф’ян з мудрістю цього віку, впадаючи в марнославство своєю здатністю міркувати як філософи. Звідси, зрозуміло, вони змушують своїх слухачів відступати від того шляху, на якому вони були поставлені Ап. Павлом і Аполлосом.


Апостол перестерігає читачів не захоплюватися цією світської мудрістю, навіть відмовитися від неї, стати божевільними для світських філософів, щоб зробитися дійсними мудрецями в християнському сенсі. Чинити так необхідно, тому що до цього закликає Св. Писання. У книзі Іова (Іов. 5:13) мудреці представляються вже такими, які потрапляють в свої власні сіті.


Тут йдеться про нікчемність результатів суто людської мудрості. Далі (Пс. 93:11) говориться про те, що суто людська мудрість незначна і за самою своєю суттю.


Звичайно, Ап. має тут на увазі той випадок, коли мудрість людська бере на себе сміливість знайти засоби для спокути людства і дати людині спасіння. Посильні же туди мудрості людської Ап. схвалює (Флп. 4: 8).


21 Отже, нiхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше:

1 Кор. 3: 21-23. Показавши, яким має бути ставлення проповідників до християнського суспільства, Ап. говорить тепер про те, як християни повинні ставитися до своїх пастирів. Віруючі не повинні вважати себе такими, що належать вчителям віри - навпаки, вчителі віри належать віруючим, а віруючі належать Христу і Богу.


«Не хвалиться людьми» - див. 1 Кор. 1:12.


«Все ваше». Стоїки говорили, що вони всім володіють (omnia sapientis sunt). З ще більшим правом ці слова можуть повторити про себе християни, тому що вони належать Богу, а Бог все віддає в користування їм, все спрямовує до їх спасіння.


22 чи Павло, чи Апол­лос, чи Кифа, чи свiтло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше;


Коринф’яни якось принижували свою власну гідність, вважаючи себе немов слугами своїх вчителів. Ап. хоче повернути їм повагу до самих себе і для цього змінює тільки гасло, яке вони обрали собі. Вони говорили: «я - Павловий, я - Аполлосовий, я - Кифинів!», А апостол радить їм говорити зворотне: «наш Павло, наш Аполлос, наш Кифа!» Справді, кожен проповідник служить громаді християнській по-своєму, своїми особливими даруваннями, як служить благу християнської громаади все на світі: «світ» або все створіння, одухотворенеа і нежива, яке підпорядковане Христу, а у Христі і Церкві (Еф. 1:22), «життя» і «смерть», тобто всі явища життя - здоров'я, творчість та ін., і всі явища смерті - хвороба, страждання, руйнування тіла, - «сучасне» і «майбутнє» - словом все на світі, з волі Божої, служить на благо віруючих у Христа. Тим більше це належать сказати про проповідників!


Чому Ап. не згадав тут про Христових? Звичайно, якби «Христові» були проповідниками істинного Христа Ісуса, то Ап. мав би всі підстави переробити і їх гасло на інше: «Христос - ваш!» але, як показано вище (див. 1 Кор. 1:12), «Христові» бачили у Христі зовсім не те, що інші віруючі ...


23 ви ж — Христовi, а Христос — Божий.


«Ви ж - Христові». Тут можна бачити натяк на безглуздість існування особливої ​​партії


«Христових». Христу належать всі віруючі, а не тільки ті, що пишалися своєю власною мудрістю: це право всієї християнської громади.


«Христос - Божий». Щоб забрати будь-яку опору для людського самовихваляння, Ап. каже, що і Той, Ким справедливо могло б пишатися все людство, належить, так би мовити, не самому собі, а Богу, і відпов., вся слава і хвала належать Богові (1 Кор. 1:31). Найдавніші церковні тлумачі відносять цей вислів до вічного народження Сина від Отця; новітні - до стану Христа по втіленні. Правильніше, здається, з'єднувати обидва тлумачення і говорити, що Христос загалом прославляв і прославляє Отця (Флп. 2:11).