Євангельські читання: Нехай зречеться себе



Євангельські читання 3 листопада


Євангеліє від Луки, 9, 23 - 27


23 До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. 24 Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. 25 Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? 26 Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. 27 Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.

Аверкій (Таушев), архієпископ


"Якщо хто хоче йти за Мною», тобто бути істинним послідовником Моїм, говорить Христос, «хай зречеться самого себе», нехай зречеться себе, відмовиться від своєї природної волі і прагнень, «і візьме хрест свій», тобто налаштує себе так, щоб, заради Христа, бути готовим на всі страждання і навіть смерть, «та йде за Мною», наслідує Христа в Його подвигу самозречення, самовідданості.


«Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її» в сенсі облаштування свого життєвого благополуччя; хто не шкодує себе заради Христа, «збереже її» - тільки той збереже свою душу для вічного життя.


«Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?», тобто досягне всіх почестей і насолод світу, надбає його тлінні скарби в своє розпорядження…


Душа людини дорожча всіх скарбів світу, і загублену душу вже нічим не можна викупити, ніякими земними багатствами…


Того, хто, незважаючи на наклепи і гоніння, буде твердо сповідувати Христа перед людьми, і Христос його сповідує, як вірного раба Свого, на суді перед Отцем Небесним. І відвернеться Він від тих, хто відвернувся від Нього.


Хто вважатиме для себе ганебним перебувати в числі учнів Христових і, зокрема, виконувати заповідь про несення хреста свого, того посоромиться також Син Людський, відмовиться визнати його своїм послідовником, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами, коли гряне страшний суд.


Розмову цю Господь закінчив словами: Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже (Мф. 16:28). Слова ці давали і дають привід деяким зробити висновок про близькість другого пришестя Христа, і вони спокушаються тим, ніби пророкування не виповнилося.

Однак два інших Євангелиста - св. Марк і св. Лука - уточнюють, даючи можливість правильно зрозуміти слова Господа. Св. Марк доповнює: не побачать Царства Божого, що прийшло в силі (Мк. 9: 1). З цих слів прекрасно видно, що мова йде не про друге пришестя Господа, а про відкриття Царства Божого, тобто про благодатну силу його на землі серед віруючих, тобто про заснування Церкви Христової. Адже «Царство Боже, що прийшло в силі» - це і є Церква Христова, заснована Господом, поширення якої на землі спромоглися бачити багато учнів і сучасників Господа.

Послання до колосян святого апостола Павла, 2, 20 – 3, 3

20 Отже, якщо ви з Христом померли для стихiй свiту, то для чого ви, як тi, що живуть у свiтi, дотримуєтесь постанов: 21 не доторкайся, не споживай, не займай 22 все нищи вживанням — за заповiдями та вченням людським. 23 Воно має тiльки вигляд мудрос­ти в самовiльному служiннi, смиренномудростi та виснаженнi тiла, але не має будь-якого значення‚ крім хіба насичення плотi.
1 Отже, якщо ви воскресли з Христом, вишніх шукайте, де Христос сидить праворуч Бога, 2 про горнє помишляйте, а не про земне. 3 Бо ви померли, i життя ваше сховано з Христом у Бозi;

Толкова Біблія


Для апостола є досить дивним та обставина, що Колоські християни, які як християни вже померли з Христом і з цим залишили ті початкові щаблі розвитку ( «стихії світу» пор. Кол. 2: 8), на яких вони колись перебували, що ці християни знову немов живуть в світі - в тому світі, який ще продовжує керуватися у своєму житті цими елементарними знаннями («стихіями світу») - знову дозволяють ставити себе в залежність від різних правил або постанов, що мають характер строгих і твердих приписів (такий сенс має вираз «тримайтеся, постанов» - грец. δογιχατίζεσθε від δόγμα = припис).


Приписи ці відносяться до різних сортів страв і питва, про які лжеучителі говорили: «Не торкайся, ане їж, не рухай».


Проти такого Ап. каже, що все це, тобто їжа і питво, знищиться… перетравлюється, і ніякої шкідливої в моральному відношенні дії на людину справити не може.


Єретики керуються, в цьому випадку окремими правилами, які склалися між юдеями в якості додатків до закону Мойсея і вченням або різними філософськими поглядами, які лежали в основі цих правил.


Якщо про єретичні догмати поширюється чутка (Λόγος) як про премудрі правила, внаслідок того, що вони вимагають самовільного або нового роду богошанування (έθελοθρησκία), внаслідок смирення і аскетичного виснаження тіла, то це зовсім не залежало від того, щоб ці правила мали реальне значення (ουκ έν τιμή τινί).

Можна навіть сказати, що ці правила призводять зовсім не до тих цілей, які вказували єретики. Останні саме стверджували, що дотримання їх правил підійме християнина над порухами чуттєво-гріховної природи, а тим часом насправді людина приходила до ситості плоті (πλησμονή τ. Σαρκός), тобто до гордості, зарозумілості. «Плоть», або плотська сгорона людини, тішилася тут свідомістю особливих своїх заслуг, - тих, хто перебував в придушенні тілесних потреб.


У повчальній частині свого послання Ап. перш за все говорить, що справжнє християнське життя полягає у відмові від усього земного і в спілкуванні з Богом (Кол. 3: 1-4). З огляду на це християни повинні звільнятися від пристрастей і прикрашати себе чеснотами, які відповідають суті нової людини (Кол. 3: 5-17). Християни воскресли з Христом (див. Рим. 6: 4 і Еф. 2: 6) до нового життя і тому всі думки їх повинні прагнути туди, де знаходиться Христос, тобто до неба.


Християни повинні «думати», тобто всім своїм внутрішнім настроєм бути прив'язані до горнього світу. Але це не значить, що Ап. абсолютно не визнавав потреби піклуватися і про земне: тут же, у другій половині глави, Ап. напр. навчає віруючих бути особливо уважними до обов'язків, що накладаються земним, саме сімейним, життям, і взагалі він не заперечував можливість для християнина користуватися і насолоджуватися благами земними (пор. 1 Кор. 6:12, 1 Кор. 10:23). Тільки ці блага ніяк не повинні в серці християнина витіснити головної турботи - про вічне, небесне.


Чому земне не може особливо привертати до себе розум віруючого? Тому що він помер для гріховного життя, яким зазвичай є життя земне (Рим. 6: 2).


«І життя ваше» - тобто ваше справжнє життя, майбутнє, до якого ви тепер повинні готуватися, поки ще «поховане з Христом у Бозі» або у Бога.

ШАПКА1.jpg