Євангельські читання: Дім Мій є дім молитви



Євангельські читання 15 грудня


Євангеліє від Луки, 19, 45 - 48


45 І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували, 46 кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. 47 І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48 і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.

Толкова Біблія


Увійшовши в Єрусалим, Господь попрямував в храм і вчинив вигнання торговців із храму. Про це оповідають тільки три перших євангелісти, причому розповідь св. Марка відрізняється від оповідання св. Матвія і Луки тим, що за св. Марком, Господь, увійшовши в храм, і оглянувши все, так як година вже пізня була, пішов у Віфанію з дванадцятьма і тільки на другий день, після прокляття смоківниці, знову, увійшовши в храм, вигнав тих, що торгують.


Тут не можна бачити серйозного протиріччя: Апостоли у викладі подій не завжди дотримувалися точного хронологічного порядку; для них часто важливіше представлявся зв'язок подій логічний.


Деякі ж допускають, що було подвійне очищення храму від торговців: безпосередньо в день входу Господнього в Єрусалим і вдруге - наступного дня.


Три роки тому, коли Господь прийшов в Єрусалим на першу, після Свого хрещення, Пасху, Він застав двори і прибудови храму оберненими в торгову площу, і вигнав усіх тих, що торгують. У наступному році Господь знову прийшов в Єрусалим на Пасху, але торгівлі в храмі, мабуть, не застав. На третю Пасху Свого служіння Господь зовсім не був у Єрусалимі. Коли ж наближалася четверта Пасха, то Іудеї були стурбовані, чи прийде Ісус на свято. Знаючи, що начальство вже винесло Йому смертний вирок, і думаючи, що Він не наважиться йти в Єрусалим на явну смерть, торговці, з дозволу первосвящеників, нагнали знову на подвір'я храму стада тварин, розставили намети з різними товарами, поставили столи з міняльними касами, лави з голубами, яких розводили для продажу самі первосвященики, - і почали торгувати.


Прихід Господа до храму з'явився для них несподіванкою. Після того, як народ урочисто привітав Його криками «Осанна», ніхто не наважився протидіяти Йому, коли

Він, як і в перший рік свого служіння, почав виганяти торговців.


Св. Марк до цього додає ще, що Господь не дозволяв, щоб хто-небудь проносив через храм будь-яку річ, тобто сторонні речі, які не мають відношення до здійснюваного в храмі богослужіння.


Очевидно, велич і могутність Божества просяяли в цей момент на лику Господа, так що ніхто не смів чинити Йому протидії, і всі мимоволі корилися Йому. А первосвященики, очевидно, теж не сміли нічого зробити проти Господа, бачачи, як народ невідступно слухає Його, дивуючись наукою Його (Мк. 11).


... Про очищення Христом єрусалимського храму тут йдеться вдруге. Про перше очищення розказано було Іоаном (Ін. 2: 13-22). Події, розказані євангелистами, так схожі, що подавали привід не тільки до звинувачень євангелистів в так званих пересмикуваннях, а й до кепкувань з приводу того, що вони тут зовсім перемішали одну і ту ж подію, відносячи її то до початку служіння Христа (Іоан), то до кінця (синоптики).


Такі заперечення робилися, мабуть, не тільки в новий час, але і в давнину, і викликали спростування. Так, обговорюючи цей факт, Златоуст стверджує, що були два очищення, і в різний час. Це видно і з обставин часу, і з відповіді іудеїв Ісусу. У Іоана говориться, що це сталося в саме свято Пасхи, а у Матфея - задовго до Великодня…


З думкою, висловленою Златоустом, згодні багато як стародавніх, так і нових екзегетів (за винятком, звичайно, негативних критиків, до того ж лише деяких); думки про те, що євангелисти тут розповідають про одну й ту ж подію, в цей час дотримуються не всі.


Справді, ні синоптики, ні євангелист Іоан не могли помилково перемішати таку важливу​​подію, як очищення храму. Останнє цілком підходить і до початку, і до кінця служіння Месії. Перше очищення могло справити сильне враження і на начальників, і на народ; але потім, як це зазвичай і скрізь буває, зловживання знову розвинулися і стали кричущими. Друге очищення поставлено в ледь помітний зв'язок з ненавистю начальників храму, яка привела до засудження і розп'яття Христа. Можна навіть сказати, що ніщо більше не сприяло такому кінцю, як обставина, що Спаситель Своїм вчинком сильно торкнувся різних майнових інтересів, пов'язаних з храмом, тому що відомо, що немає важчої і небезпечнішої боротьби, якіз крадіями і розбійниками.


І не будучи священиком, Спаситель, звичайно, не входив тепер в самий храм. Невідомо навіть, чи входив Він у двір чоловіків. Місцем подій був, без сумніву, двір язичників. На це вказує і сам вираз, вжитий тут усіма синоптиками, який позначає всіхрамові споруди, в тому числі і двір язичників. Торгівля могла відбуватися тільки у дворі язичників... Тут продавалися жертовні тварини, ладан, масло, вино та інші приналежності храмового богослужіння. Тут же стояли «столи міняйлів» - κολλυβιστών, слово, що зустрічається у Ін. 2:15 і ще тільки тут у Матфея і Марка в Новому Завіті. Торговці (κολλυβισταί), по Феофілакту і Зігабену, - те ж, що і міняйли (τραπεζίται), а κολλυβος - дешева монета...


Вони називалися ще (по Зігабену) καταλλάκται (міняйли). Що стосується до лав (καθέδρας), то деякі думали, що вони поставлені були у дворі язичників для жінок або приносилися ними самими, так як нібито вони займалися переважно продажем голубів.


Але в євангельському тексті на жінок немає ніякого натяку, а скоріше можна припускати тут чоловіків, тому що слово «продавали» (των πωλούντων) у Матфея і Марка чоловічого роду. Справа просто пояснюється тим, що «лави» або лавки були потрібні для кліток з голубами, а тому і стояли в храмі. Цікаве алегоричне тлумачення дає тут Іларій. Під голубом він розуміє Духа Святого; а під лавою - кафедру священика. «Отже, Христос перекидає кафедри тих, які торгують даром Святого Духа».


Всіх цих торговців «вигнав» (έξέβαλεν) з храму Христос, але «лагідно» (tamenmansuetus - Бенгель). Це було диво. На такий вчинок не наважилися б і численні воїни (magnummiraculum. Multlmilitesnonausurifuerant, Бенгель).


У Матфея: "І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників". (Мк. 11:17; Лк. 19:46).


Вирази в наведеній цитаті, взятій з Іс. 56: 7 і Єр. 7:11, у всіх синоптиків різні. З Іс. 56: 7 запозичена тут тільки остання частина стиха, яка в єврейському тексті представляє дуже незначну різницю від LXX, до того ж лише запорядком слів. Євр (букв.): «Бо Мій дім буде, будинок молитви буде названий для всіх народів»; LXX: «бо Мій дім буде домом молитви названий для всіх народів».


Що стосується другої частини цитати, то з Єр. 7:11 взяті тільки два слова: «вертеп розбійників», по-єврейськи гашяратнаріца… Яким чином і в якому сенсі храм міг бути названий «вертепом розбійників»? Якщо в храмі відбувалася тільки облудна торгівля, то зручніше було б назвати його печерою злодіїв, а не розбійників. Для пояснення виразу «вертеп розбійників» слід сказати, що сильна промова Христа визначалася тут силою пророка, а останній ставить свій вираз в очевидний зв'язок з пролиттям невинної крові (Єр. 7: 6), крадіжками, вбивствами і перелюбством (ст. 9). Але якщо Спаситель доклав це пророцтво до тодішнього стану храму, то потрібно думати, що не тільки пророцтво, але і сама дійсність давала для цього підстави. А первосвященики були люди продажні і аморальні. Вони самі займалися торгівлею. «Ринок при храмі і ринки синів Анни були одне і те ж». «Обурений народ, за три роки до зруйнування Єрусалима, знищив ринки синів Анни». Характеристикою членів первосвященницької сім'ї була порочна жадібність, яку як Йосиф Флавій, так і рабини зображують в страшно похмурих фарбах (див. Едершейм. Життя і час Ісуса Месії, т. 1, с. 469 і сл.). «Вертеп розбійників» характеризує тодішні храмові звичаї. Лютер, не без підстави, тому замість «вертеп розбійників» поставив «Mordergrube» - вертеп вбивць (новітні німецькі перекладачі висловлюються Hohie von Raubern).


Друге послання до Тимофія, 3, 16 – 4, 4


16 Усе Писання богодухновенне i корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведностi; 17 нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго дiла готова.
1 Отже, засвідчую тобі перед Богом i Господом нашим Iсу­сом Христом, Який буде судити живих i мертвих у явленнi Його i в Царствi Його: 2 проповiдуй слово, наполягай вчасно i невчасно, викривай, забороняй, благай з усяким довготерпiнням i повчанням, 3 бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собi вчителiв, якi б тiшили слух; 4 i вiд iстини вiдвернуть слух i навернуться до байок.

Толкова Біблія


"Писання" (αί γραφαί)… означає усі богонатхненні писання, в тому числі і новозавітні книги, деякі з яких у той час уже існували. Апостол міг назвати і своє писання богонатхненним, раз він про усні проповіді свої та інших апостолів говорив, що вони мають своїм джерелом Святого Духа (2 Кор. 3: 3).


…Потрібно читати богонатхненне писання для того, щоб стати добрим служителем і проповідником Христа.


…Христос буде судити як такий, який прийде як вже наділений честю і силою Божою, а не як убогий син людський, що жив в образі раба, розп'ятий в немочі …як воскреслий і такий, що панує на небі і Своє вічне Царство має заснувати на землі (Іоан Золотоустий).


Усі мертві і живі стануть перед Ним на суд, і Він віддасть кожному належне. Про це повинен Тимофій згадувати щоразу, як йому стає важко в боротьбі з ворогами.


…Тимофій повинен тепер користуватися нагодою звертатися з настановою до слухачів, тому що настане час, коли він вже не знайде людей, готових його слухати; люди будуть більш охоче слухати інших учителів.


Разом з цим апостол переконує Тимофія у необхідності відвертатися, віддалятися від порожніх, непотрібних байок (див. 1 Тим. 4: 1, 3, 4), займаючись тільки тим, що дійсно утверджує в душі людини благочестиву налаштованість –справами християнської любові і подвигами стримання.

ШАПКА1.jpg