ШАПКА1.jpg

    Євангельські читання: до чого подібне Царство Небесне?



    23 липня читаємо Євангеліє про Царство Небесне і долю злих людей.


    Євангельські читання 23 липня


    Євангеліє від Матфея, 13, 24 – 30


    24 Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; 25 коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. 26 Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. 27 Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? 28 Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? 29 Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. 30 Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.

    Толкова Біблія


    Коли і кому була сказана ця притча? Одним ученикам, або ж і народу? Найбільш ймовірне припущення те, що в проповідуванні серед народу була перерва, під час якої Спаситель говорив з учениками, пояснюючи їм притчу про сіяча. А потім знову заговорив з народом.


    Подібне до чоловіка, тобто схоже на ті обставини, які далі викладаються докладно. Така конструкція зустрічається в Мф. 18:23 і в інших притчах у Матфея. Подібне - звичайне введення до притч в пізнішій іудейської літературі: «Притча, - на що це схоже? На те-то».


    25 коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.

    Щодо сенсу слова «кукіль»ь висловлено було багато думок. За Цаном, це, мабуть, слово, що означає схожий на пшеницю бур'ян. Підтвердження своїх слів Цан знаходить в словах Златоуста «мабуть, походить на пшеницю». Але достовірного ботанічного визначення цього слова ще не здійснено. Ймовірно, це lolium temutentum (п'янкий кукіль) або якийсь вид ріжків (claviceps purpurea), які з'являються не тільки в житі, а й на багатьох інших рослинах, між іншим, і на пшениці.


    Ієронім, що жив в Палестині, каже, що в Євангелії вказується на lolium. Плід цієї рослини «більш гіркий, - говорить Томсон, - і коли його їдять окремо або навіть розмішаним в звичайному хлібі, він с спричиняє запаморочення і часто діє, як сильний блювотний засіб. Коротко - це сильна снодійна отрута, і повинен ретельно провіюватися і відділятися від пшениці, зерно за зерном». Перш, ніж дозріти, ця рослина так сильно схожа на пшеницю, що його часто залишають до тих пір, поки вона не дозріє.


    26 Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. 27 Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? 28 Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? 29 Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. 30 Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.


    Ще древні тлумачі міркували про те, як виконати цю заповідь Спасителя щодо кукіля в людському житті. Ніколи, каже Ієронім, не слід мати спілкування з тими, які називаються братами, але насправді є перелюбники і розпусники. Якщо забороняється висмикування до самого часу жнив, то чи повинні бути вигнані деякі з нашого середовища? На це питання частково відповідає Августин: якщо хтось з християн, що живуть в лоні Церкви, буде викритий в якомусь гріху, який накликає на нього анафему, то анафема нехай виголошується тільки тоді, коли немає небезпеки в появі розколу.


    Якщо грішник не покається і не буде виправлений покаянням, то сам, можливо, вийде і власним бажанням відступить від спілкування церковного.



    Перше послання до коринф’ян святого апостола Павла, 1, 1-9


    1 Павло, волею Божою покликаний апостол Iсуса Христа, i Сосфен, брат 2 церквi Божiй у Коринфi, освяченим у Христi Iсусi, покликаним святим, з усiма, хто призиває iм’я Господа нашого Iсуса Христа, у всякому мiсцi, у них i у нас: 3 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.
    4 Завжди дякую Боговi моєму за вас заради благодатi Божої, да­рованої вам у Христi Iсусi, 5 бо в Hьому ви збагатилися всiм, усяким словом i всяким пiзнанням, — 6 тому що свiдчення Христове ут­вердилося у вас, — 7 так що ви не маєте нестачi нi в якому даруван­нi, чекаючи явлення Господа нашого Iсуса Христа, 8 Який i утвер­дить вас до кiнця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Iсуса Христа. 9 Вiрний Бог, Яким покликанi ви до єднання з Сином Його Iсусом Христом, Господом нашим.

    Толкова Біблія


    Ап. Павло і його помічник Сосфен передають вітання Коринфській Церкві.

    З книги Діянь відомо про Сосфена, начальнику синагоги в Коринфі - Діян. 18:17. Дуже може бути, що він навернений був Павлом в християнство і став його помічником. Ап. Павло, ймовірно, згадує тут про нього як про особу, добре відому коринфянам.

    Церкві. У звичайній грецькій мові словом Церква (εκκλησία) називаються збори громадян, які за якоюсь громадською справою викликані зі своїх домів (пор. Діян. 19:40 - збори). У термінології Нового Завіту слово це отримало той же сенс. Скликає або закликає тут Бог грішників до спасіння через проповідування Євангелія - Гал. 1: 6.


    Призвані люди утворюють собою нову громаду, главою якої є Христос.

    Божої. Це слово вказує на Того, Хто призвав громаду і Кому вона належить. І в Старому Завіті був термін Kehal Jehova - зібране суспільство Єгови. Але там нові члени громади з'являлися шляхом тілесного походження від раніше покликаних Богом, а тут, в християнстві, Церква росте шляхом вільного, особистого приєднання до неї всіх, хто може вірити в Христа.


    Освяченим у Христі Ісусі. Слово освячений вказує на стан, в якому віруючі знаходяться завдяки Господу Ісусу Христу. Прийняти віру Христа - значить перейняти собі ту святість, яку Він втілив в Своїй Особі.


    Покликаним святим - див. Рим. 1: 7.


    З усіма ... цим додатком Апостол нагадує тим, хто занадто загордився (1 Кор. 14:36), що, крім них, є на світі і інші віруючі, з якими вони і повинні йти рука в руку в своєму моральному розвитку.


    Призиває Ім'я. Цей вислів вживався ще в Старому Завіті (Іс. 43: 7; Іоїл. 2:32) тільки про призивання Єгови (у LXX). Слово «ім'я» містить в собі ідею істоти (Вих. 23:21).

    Господа. Це слово означає Христа як Того, Кому Бог передав панування над світом.


    Церква і складається з таких осіб, які визнають цю владу Христа над світом.


    Церква християнська представляється тут вже такою, що поширилася по всьому світу - пор. 1 Тим. 2: 8.


    У них і у нас. Це слід відносити до вислову «Господа нашого Ісуса Христа» (Златоуст). Апостол хоче сказати, що Господь - у всіх віруючих, як у пастви, так і у пастирів, - один!


    Це є протестом проти тих, хто, звеличуючи проповідників, послідовників Христа, забував про Самого Христа, Господа (пор. 2, 3, 22, 23).


    Перш ніж перейти до викриття недоліків коринфської Церкви, Ап. говорить про те, що є в цій Церкві багато хорошого. Він дякує Богові за благодать і особливо за ті благодатні дари, які мають коринфяни, і висловлює впевненість в тому, що Христос доведе їх благополучно до кінця їх земної мандрівки, щоб вони безстрашно могли стати перед страшним судом Христовим. В подяці, яку Ап. возносить Богу за стан коринфської Церкви, немає ні лестощів, ні іронії. Ап. вміє, викриваючи людей, цінувати в той же час їх відомі достоїнства, а такі чесноти у кориняян були.


    Благодаті. Це слово означає не одні духовні дарування, а взагалі все, що дано від Бога людям через Христа - виправдання, освячення, сили для нового життя.


    «Словом» (λόγος). Тут Ап. Має на увазі ті обдарування, які полягали в натхненних промовах віруючих (дар мов, пророцтва, навчання - див. гл. XII-XIV).


    «Пізнанням» (γνῶσις). Тут Ап. має на увазі «пізнання» історії нашого спасіння і застосування християнських догматів в житті.


    Прикметно, що Ап. говорить про дари Духа, а не про плоди Духа, як напр. в посл. до солун. (1 Сол. 1: 3; 2 Сол. 1: 3 і сл.). Цих «плодів» Духа - віри, надії і любові - отже у кориняян було ще занадто мало, щоб за них дякувати Богові.


    «Бо ..» - правильніше: відповідно до того як (в грец. - καθως). Ап. хоче сказати, що свідчення (т. е. проповідь) про Христа утвердилося серед коринфян особливим способом, саме особливим виливом духовних дарів: ніде, отже, не було такої великої кількості духовних дарів, як у Коринфі.


    Під «даруванням» (χάρισμα) розуміється тут нова духовна сила або здатність, яку отримував від Духа Святого той чи інший християнин. Звичайно, Дух Святий в цьому випадку не витісняв душу самої людини: Він тільки підіймав і освячував природжені здібності душі людської, давав їм можливість цілковитого розкриття.


    «Чекаючи ..». У коринфян була схильність уявляти себе вже такими, що досягли християнської досконалості (1 Кор. 6: 8), особливо у ставленні до пізнання. Ап. тут дає зрозуміти їм, що такого досконалого пізнання в реальному житті ще не може бути - потрібно почекати одкровення, яке буде дане під час другого пришестя Христа, коли і таємне стане явним (пор. Рим. 2:16).


    «Який», тобто Христос.


    «До кінця», тобто до 2-го пришестя Христового, якого тоді віруючі чекали як таке, що має статися невдовзі. Їм не було відкрито ні дня, ні години, коли воно мало настати в дійсності (Лк. 12:35 36; Мк. 13:32).


    9 Вiрний Бог, Яким покликанi ви до єднання з Сином Його Iсусом Христом, Господом нашим.


    Ап. не хоче сказати цим, що Бог врятує коринфян, як би вони себе не поводили.


    Навпаки, в кінці IX-ї і початку Х-ї глави він чітко показує, що брак віри і покірності може зовсім погубити розпочату Богом справу спасіння їх. Очевидно, впевненість Апостола у спасіння коринфян грунтується на тому припущенні, що самі коринфяни сприятимуть справі свого спасіння. Як у виразі «ви покликані» полягає думка не тільки про покликання Боже, а й про вільне прийняття цього покликання, так і перебування в спілкуванні з Христом передбачає власне бажання, власну стабільність коринфян в цій справі.