Євангельські читання: Вийди, душе нечистий



Євангельські читання 10 вересня


Євангеліє від Марка, 5, 1-20


1 І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. 2 І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; 3 він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, 4 бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. 5 Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. 6 Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. 7 І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! 8 Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. 9 І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. 10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. 11 Паслось же там біля гори велике стадо свиней. 12 І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. 13 Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. 14 Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. 15 Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. 16 Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. 17 І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. 18 І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. 19 Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. 20 І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.

Толкова Біблія


Новітні дослідники тексту узгоджено читають тут не "в країну Гадаринську", а "в країну Гергесинську". Ця назва походить від назви "Гергес" - міста, яке перебувало, за свідченням Орігена, поблизу Тиверіадського моря.

Євсевій називає Гергес "селом" і каже, що воно лежало на горі. У Матфея ж дослідники євангельського тексту читають "Гадаринську" (Мф. 8:28). Про Гадар же відомо, що це було значне грецьке місто, що знаходилося приблизно за десять кілометрів від південно-східного берега Тиверіадського моря. Населення цього міста було в основному грецьке.... Дуже ймовірно, що Гергес входив в область Гадаринську.

Тут ми знаходимо, очевидно, розповідь про ту ж подію, про яку повідомляє єв. Матфей (Мф. 8:28 і сл.). Марк, однак, говорить про одного біснуватого, а не про двох, як Матфей, але це означає лише, що Марк вважав за потрібне сказати про того з двох біснуватих, який найбільш відомим тамтешнім жителям своєю силою і злобою. Зцілення цього біснуватого, звичайно, справило велике враження на народ і учнів Христових.

... Сила цього біснуватого була надзвичайно велика: його не могли втримати ніякі ланцюги і кайдани (ручні).

Бився об каміння ... точніше: він чіплявся за каміння, і вони падали на нього, коли він обривався і падав зі скелі.

Звичайно… злі духи змушують його тікати до Христа і просити Його дати їм спокій. Вони розуміють, хто тепер перед ними.

Вони заклинають Христа Богом, - визнаючи Його Сином Всевишнього Бога, - щоб Він не виявив над ними Своєї всемогутності. Що ж стосується муки, яку вони мають на увазі, то під нею можна розуміти пекельні муки, які терплять всі мешканці пекла (пор. Лк. 16:23; Об. 9: 5, 14, 11 та ін.). Так розуміється це мука і в єв. Матфея, де злий дух додає слово «передчасно» (Мф. 8:29).

Єв. Марк хоче сказати не те, що Христос звернувся до біснуватого раніше, ніж той до Ісуса. Якби справа відбувалася таким чином, то євангеліст, звичайно, раніше дав би слова Христа, а потім вже звернення до Христа біснуватого (пор. Мк. 1:25).

Господь іде на розмову з бісом для того, щоб дати самому біснуватому переконання в тому, що в ньому є зла сила, а також і для того, щоб роз'яснити справу учням.

Біси не бажають відходити з цієї країни, яка, очевидно, подобалася їм як така, що населена, головним чином, язичниками.

Єв. Марк один точно вказує число свиней. Господь як Всемогутній негайно, без будь-якого вагання, іде на виконання прохання бісів, які показали безсилля знайти будь-якої вихід зі свого становища.

Що стосується долі бісів, то це питання єв. Марка, очевидно, не займає. Він зупиняється тільки на тому враженні, яке чудо справило на жителів тієї країни.

Жителі налякалися, швидше за все, маючи на увазі відношення, яке виявив Христос до їх майна, стада свиней, яке він послав на смерть, для того щоб звільнити біснуватого від будь-якої думки про можливість повернення до нього бісів.

Їм шкода було своїх свиней, і тому вони просили Христа піти з їхньої країни. Очевидно, що ці люди ще не відчували спраги слухання слова Божого. (Ам. 8:11).

Господь не залишається в цій країні, але іде звідси, тому що час для проповіді тут ще не настав (Мк. 7:27). Але це не заважало сіяти тут насіння євангельського вчення зціленому біснуватому, і Господь посилає його сповістити про те, що з ним сталося, всім його родичам.


Послання до галатів святого апостола Павла, 1, 1-10, 20 – 2, 5


1 Павло апостол, обраний не людьми i не через людину, але Iсусом Христом i Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих, 2 i вся братiя, яка зi мною, — Церк­вам Галатiйським: 3 благодать вам i мир вiд Бога Отця i Господа нашого Iсуса Христа, 4 Який вiддав Себе Самого за грiхи нашi, щоб визволити нас вiд сучасного лука­вого вiку, з волi Бога i Отця нашого; 5 Йому i слава на вiки вiкiв. Амiнь.
6 Дивуюся, що вiд того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до iншого благовiстування, 7 яке, зрештою, не iнше, а тiльки є люди, що бентежать вас i хочуть спотворити благовiстування Христове. 8 Та коли б навiть ми або ангел з неба став благовiстити вам не те, що ми вам благовiстили, нехай буде анафема. 9 Як ми ранiше казали, так i тепер ще говорю: хто благовiстить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема. 10 Чи в людей я шукаю тепер благоволiння, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я i тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.
20 А те, що пишу вам, як пе­ред Богом, не обманюю. 21 Потiм я пiшов до країн Сирiї та Киликiї.
22 Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був вiдомий, 23 вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовiстить вiру, яку ранiш знищував, — 24 i славили Бога за мене.
1 Потiм, через чотирнадцять рокiв, я знову пiшов до Єруса­лима з Варнавою, взявши з собою i Тита. 2 Пiшов же за одкровенням i виклав їм, i особливо знатнi­шим, благовiстування, яке я проповiдую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився. 3 Але вони й Тита, який був зi мною, хоч i еллiна, не примушували обрiзатися, 4 а перед лжебраттями, котрi потай прийшли пiдглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христi Iсусi, щоб пiдко­рити нас, 5 ми нi в чому не поступилися i не скорились, щоб iстина благовiстування зберiгалась у вас.

Толкова Біблія


Апостолами в давній Церкви називалися взагалі проповідники Євангелія, а не тільки учні Самого Христа. Апостола Павла іудеї хотіли прирівняти до звичайних проповідників Євангелія, кажучи, що він не слухав Самого Христа і стоїть нижче будь-якого Апостола з числа 12-ти. Тому Павло і каже, що він - Апостол в повному сенсі цього слова, рівний всякому Апостолу з числа 12-ти. Він, по-перше, обраний на своє служіння " не від людей", іншими Апостолами або зборами віруючих, як обрані були напр. Церквами Тит і Епафродит (2 Кор. 8:23; Флп. 2:25).

Христос не через чиєсь посередництво поставив його на апостольське служіння, а Сам безпосередньо покликав його. Втім, першим винуватцем свого покликання Павло називає "Бога Отця, Який воскресив Христа з мертвих". Про останній факт Ап. згадує так, щоб показати, що на його стороні і Христос, і Бог Отець: його, власне, закликав Христос, а Христос може покликати знову, після воскресіння, собі Апостолів.

Ап. говорить тут, що Христа "воскресив" Бог Отець, маючи на увазі, що Христос був дійсно воскреслий Отцем, так як Він, як Богочоловік, у всьому ставив Себе в залежність від Отця (Ін. 5:19). Але Ап., проте, був в той же час цілком переконаним, що Христос, як Бог, воскрес Сам (Рим. 4:25; Рим. 8:34).

Ап. також хоче сказати, що всі, що оточують його в цей час, християни співчутливо ставляться до вжитого ним кроку по відношенню до Галатських церков і згідні з його поглядами.

… Ап. занадто сильно був засмучений поведінкою галатських християн, які в цей час взяли сторону супротивників Павла.

Ап. каже, що Христос "віддав Себе в жертву за гріхи наші, для того щоб відповідно до волі або рішенням нашого Бога й Отця, позбавити нас від підпорядкування справжньому лукавому віку або, інакше, такому способу життя, при якому людина не могла не грішити".

Так як іудеї, віднімаючи значення у заслуг Христа, разом з цим принижували і Бога й Отця нашого, Який зволив прийняти ці заслуги як жертву за гріхи людства, то Ап. в кінці привітання возсилає славослів'я Богові й Отцеві.

Ап. каже, що галати дозволили лжеучителям відволікати себе від Бога, Який покликав їх до спілкування з Собою в Христі. При цьому він згадує про те, що галати стали на бік супротивників Павла. Отже віддалення від Бога і Христа і в той же час втрата довіри до їх просвітителя Павла - ось що спонукає Апостола звернутися до галатів зі словом суворого умовляння.

Іудеї прийшли до Галатії з іншим Євангелієм про Христа, оголошуючи цим самим Євангеліє Апостола Павла недостатнім. Можливо, вони говорили, що Ап. забув повідомити Галатів про те, що Христос завжди виступав як Той, Хто визнає вічне значення закону Мойсея (Мф. XVII-XIX). Вони радили Галатам зовсім забути проповідь Павла як таку, що недостатньо висвітлює справу Христову.

…А деякі є, що вас бентежать і хочуть перевернути Христове Євангеліє. Так, - наче говорить Апостол, - додати до мого Євангелія іудействуючі нічого не в змозі. Їм хочеться тільки вчинити серед вас збентеження, тривогу, переінакшити Євангеліє про Христа, яке в абсолютно правильній формі виклав Галатам Ап. Павло. Переінакшити ж Євангеліє іудействуючі, очевидно, хотіли привнесенням вчення про необхідність у християнстві дотримуватися обрізання і закону …Такі нові вчителі забувають, що істинний релігійний прогрес полягає не у відкритті нового Євангелія; таким прогресом може бути названий тільки той, який все більше і більше поглиблює наше пізнання старого Євангелія. Тисячолітній досвід підтверджує, що тільки це Євангеліє є сила Божа, яка рятує всякого, хто вірує в нього…

Ангел з неба. Це - випадок неможливий, і Ап. подає його тільки для посилення думки. Слід тому тут вставити вираз: "якби це було можливо" ...

Анафема. У 70-ти це слово служить терміном для позначення поняття "херем" - відлучення, взятого з майна або сім'ї людини, Богу або для того, щоб дати це як дар Богу, або ж для знищення, як предмет, котрий викликав проти себе гнів Божий. Як і в інших посланнях Ап. Павла (пор. 1 Кор. 16:22), тут це слово вжито в останньому сенсі. Але в якому сенсі Ап. розуміє саме відлучення - в сенсі суду Божого, або суду Церкви?

Цану видається, що тут сказано тільки, що такий проповідник Євангелія віддається на суд Божий, а не дисциплінарний церковний суд (стор. 50). Але поняття анафеми або херему у євреїв передбачало собою видалення зі спільноти ізраїльської (пор. 1 Езд. 10: 8; Неєм. 13:28). Якщо ж Цан знаходить неможливим застосування церковного відлучення до Ангела, то і це заперечення безпідставне: адже Ап. має на увазі тут «Ангела» як присутнього на землі у вигляді людини і як члена Церкви…

Ап. говорив так різко про інакшомислячих тому, що він мав гарячу любов до Галатів, яких збивали зі шляху спасіння іудействуючі, і також тому, що він глибоко усвідомлював істинність своєї проповіді…

ШАПКА1.jpg