Яка підготовка, така і користь від Причастя



Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».

Глава 2

Про те, що корисне і спасительне часте причащення Святих Таїн


І перш ніж причащається, і коли причащається, і після того, як причаститься, християнин велику користь отримує від Божественних Таїн і для душі, і для тіла.


Перш ніж хтось причаститься, йому необхідно здійснити належну підготовку, тобто він сповідується духовному отцеві, кається, виправляється, зворушується, стає уважним до свого духовного життя, оберігається від пристрасних помислів, наскільки це можливо, і від будь-якого іншого зла.


Таким же чином він стримується, молиться, звершує нічні молитви, стає більш благоговійним і всіляке інше благодіяння здійснює, розмірковуючи, якого страшного Царя йому належить прийняти в самого себе, і особливо коли він замислиться про те, що яку він здійснить підготовку, така сама дана йому буде благодать від Святого Причастя. Очевидно, що чим частіше звершує хтось таку підготовку, тим більшу отримує користь.


Коли ж християнин причащається, хто може осягнути, які дари й обдарування подаються йому від Божественного Причастя? Або як немічна наша мова може логічно це передати? Тому приведемо знову божественних і священних учителів Церкви, щоб вони нам розповіли все по порядку своїми красномовними і богонатхненними вустами.


Григорій Богослов говорить: «Священне Тіло Христове, коли належно приймається, для воїнів є зброєю, для тих, хто віддаляється від Бога – поверненням, немічних зміцнює, здорових веселить, хвороби лікує, здоров'я зберігає, завдяки йому ми легше виправляємось, у праці й скорботах стаємо більш терплячими, у любові – гарячішими, у знанні – витонченішими, у послуху – готовішими, до дій благодаті — більш сприйнятливими. А для тих, хто причащається неналежно, наслідки протилежні», бо вони не закарбовані чесною Кров'ю нашого Господа. Як говорить сам Григорій Богослов: «З того часу Агнець заколюється; і закарбовуються чесною Кров'ю справа і слово, тобто навик і дія – стовпи наших воріт (маю на увазі [під воротами] рухи і думки розуму), які легко відчиняються і зачиняються від споглядання». Іншими словами, легко відчиняються для споглядання і знову зачиняються від споглядання вищих і незбагненних сенсів.


Преподобний Єфрем Сирін пише: «Будемо старанно триматися, браття, безмовності, посту, молитви, сліз, церковних зборів, рукоділля, спілкуванню зі святими отцями, послуху істині, слухання божественних Писань, щоб не висох наш розум. А найбільше постараємося вчинити себе достойними причащення Божественних і Пречистих Таїн, щоб наша душа очистилася від народжуваних помислів зневіри й нечистоти і щоб Господь, Який оселився в нас, визволив нас від лукавого» (Послание к монаху Иоанну о терпении. Пор.: Творения Ефрема Сирина. Ч. 6. Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1901. С. 465).


Божественний Кирило Олександрійський говорить, що завдяки Божественному Причастю мисленні злодії – біси – не знаходять дозволу входити через почуття в нашу душу: «Під дверима довершеного дому [душі] розумій наші почуття, через які входять у серця всіх людей образи всіх речей і проявляється в них безліч побажань. А пророк Іоїль називає їх, почуття, вікнами: «Входять у вікна, як злодії» (Іоїл. 2, 9), бо вони не були помазані кров'ю Христовою. І знову говорить [Писання], що після заколення ягня «нехай візьмуть від крови його і помас­тять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах» (Вих. 12, 7), вказуючи, що чесною Кров'ю Христа ми зберігаємо цю земну нашу храмину, тобто наше тіло, і виганяємо давнє омертвіння непослуху тим, що насолоджуємося причащенням життя, відганяючи, до того ж, від нас і згубника помазанням Крові Христової» (Глафира на книгу Исход. Кн. 2. О жертве агнца, 2. Пор.: Творения свт. Кирилла Александрийского. Кн. 2 (Библиотека отцов и учителей Церкви, 9). М., 2001. С. 269).

ШАПКА1.jpg