ШАПКА1.jpg

    «Чернече життя»: як від блуду втікай від осуду



    Свято-Миколаївський монастир продовжує публікувати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка вийшла у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.


    Раніше ми опублікували статтю про те, що монахи відбивають напади диявола терпінням.


    Не будь суддею діл Отця твого (духовного) але тільки виконавцем його заповідей. У демонів у звичаї показувати Тобі його недоліки, щоб оглушити вуха твої до того, що він говорить; або зробити тебе боязливим і слабким воїном, або утримувати тебе в помислах маловір’я, і, розслабити тебе, якщо будеш їм коритися, зробити слабким і для всякого виду добродіяння.


    Так і Святий Іоан Ліствичник говорить:


    «Зі вступом на терени благочестя і послуху вже аж ніяк не повинні ми випробовувати або судити у чомусь доброго законоположника нашого; хоча, можливо, в ньому, як у людині, і побачимо деякі малі прогріхи. Якщо ж будемо чинити не так, то з причини нашої допитливості не одержимо жодної користі від послуху.

    Тим, які взяли на себе піклування про нас у Господі, повинні ми вірити, без усякого власного піклування, навіть якщо повеління їхні і не узгоджувалися б з нашою думкою і здавалися ворожими нашому спасінню; бо саме тоді довіра наша до них спокушається в горнилі смирення. Ознака істинної довіри в тому і полягає, щоб без сумніву коритися керівникам, навіть тоді, коли ми бачимо, що повеління їхні протилежні нашим очікуванням (Сл. 4-е § 104-й).


    Тим, хто прагне завжди зберігати несумнівну довіру до наставників, необхідно незабутньо зберігати в серці своєму їхні добродіяння, для того, щоб коли біси почнуть всівати в нас недовіру до них, ми спогадом про їхні добрі діла могли загородити вуста ворогам; бо коли довіра квітне в серці, тоді і тіло успішне в служінні, а хто спіткнувся об камінь недовіри, той уже збився зі шляху і ставить себе вище наставника; бо все, що не з вiри, грiх (Рим. 14, 23).

    Коли помисел схиляє тебе випробувати або засудити твого наставника, - як від блуду відстрибни від нього; не давай цьому змію жодного послаблення, ні місця, ні входу, ні початку, але говори йому: «О спокусник! Не я над керівником, а він наді мною одержав суд, не я його, а він мій суддя» (Сл. 4-е § б і § 7).


    Св. Симеон Новий Богослов пише:


    «Брат! Якщо ти живеш біля Отця (духовного), ніколи і ні в чому не бажай бути супротивником того, хто прийняв тебе від постригу, навіть якщо побачиш його в чиненні блуду, або таким, що впивається, або таким, що погано керує, на твою думку, ділами Обителі. Хоча б він тебе бив і безчестив, і завдавав Тобі багато інших скорбот, не сиди разом з тими, хто чинить зло йому, і не йди до тих, хто злословить супроти нього.

    Перебувай з ним до кінця, анітрохи не цікавлячись його гріхами. Усе добре, що в ньому побачиш, закарбуй в серці своєму, і тільки це одне прагни пам'ятати; якщо ж побачиш, що він чинить або говорить щось непристойне чи зле, припиши це собі і вважай за свої гріхи, і кайся зі сльозами, шануючи його як святого і прикликаючи молитву його».


    Св. Авва Дороѳей:


    «Якщо ти перебуваєш в послухові, то ніколи не вір своєму серцю, бо воно осліплюється старими пристрастями. Ні у чому не йди за своїм судженням, і сам нічого не вирішуй без поради. Не думай і не припускай, що ти кращий і праведніший за твого наставника, і не досліджуй діл його, інакше ти часто можеш бути обдуреним і впасти в спокусу; бо це є збавлення лукавого, який прагне перешкодити досконалому за вірою послухові і позбавити нас твердого спасіння, що від нього походить. Чинячи так, ти будеш коритися спокійно і безпечно, і, не блукаючи, йти шляхом Отців наших» (Повч. 17-е, ст. 192).


    Христос посеред нас.

    Є і буде.


    Вас також зацікавить наступна стаття:


    «Чернече життя»: смиренномудрий, убоголюбивий наставник