Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.
Раніше ми опублікували статтю про те, що потрібно стояти на молитві з благоговінням і терпінням, і тоді молитва буде почута.
Зроби і це собі законом, щоб перше останньої молитви ніколи не виходити із зібрання церковного, без крайньої потреби, або тілесної потреби; але терпи, як ми сказали, і не сходь зі свого місця. Бо в Писанні сказано: хто ж витерпить до кінця, той спасеться (Матѳ. 24, 13). І, крім цього, ти отримаєш допомогу від Бога Вседержителя, спочатку невідчутно, потім з відчуттям, а з часом і з просвіщенням.
Св. Антоній Великий у своїх настановах говорить:
Як тільки вдарять в било, не лінися відразу йти до церкви.
Не залишай богослужіння, щоб не було тобі це у спотикання і сіть.
У церкві аж ніяк не говори.
Не будь у церкві, як у такому місті, де збирається багато народу (тобто щоб у душі не було шуму і штовханини багатьох помислів).
У церкві не ховай мерця свого (тобто не займайся своїми життєвими ділами).
Авва Ісая самітник радить:
Не молись з лінивством і недбало; бо цим, замість того, щоб догодити Богові, ти накличеш гнів Його. Стій на молитві зі страхом і трепетом, не спираючись на стіну і не ставлячи ніг так, щоб на одній стояти, а іншу відставляти. Протився помислам своїм і не дозволяй їм перейматися плотськими речами, щоб молитва твоя була богоприємною.
Коли буваєш на літургії - бережи помисли свої і відчуття і стій зі страхом перед Богом Всевишнім, щоб достойно прийняти Тіло і Кров Христові і тим вилікувати свої пристрасті.
Св. Єфрем Сирін переконує:
Усім серцем твоїм слухай псалмоспів і читання Божественних Писань і вбирай їх душею своєю, як немовля насичується грудьми. Із Писань дізнаєшся про нагороду за доброчинності; і буде радість і веселість серцю твоєму.
Ченцеві не належить вести сторонніх розмов, особливо під час служби Божої, щоб не покласти перешкоди іншим.
Перше всіх приходь до церкви на богослужіння, пише Прп. Симеон благоговійний, і після всіх виходь, окрім якоїсь крайньої потреби, особливо на утреню і літургію.
