ШАПКА1.jpg

«Чернече життя»: стримання засвідчує, що людина вмерла з Христом



Свято-Миколаївський монастир продовжує публікувати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка вийшла у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.


Раніше ми опублікували статтю про те, що сластолюбство є велика принада для зла.

Стримання засвідчує, що людина вмерла з Христом і умертвила члени свої, що на землі. І ми знаємо, що стримання є матір’ю ціломудрості, забезпечує здоров’ям і усуває перешкоди до плодотворення добрих діл у Христі; так як, за словом Господнім, печалі віку цього, насолоди життя й інші пожадання подавляють слово і без плоду бувають (Матѳ. 13, 22).

Стриманням виганяються і демони, як навчив нас Сам Господь, що цей рід виганяється тільки молитвою і постом (Матѳ. 17, 21).


На питання «яка міра стримання?» Василій Великий відповідає (стор. 142):


У душевних немочах одна міра стримання - досконале відчуження від усього, що веде до згубної насолоди. А щодо страв, то у кожного є своя потреба, що відрізняється, власне, за віком, за діяльністю і за станом тіла, тому і міра, і спосіб споживання їжі різні. Через це неможливо підвести під одне правило всіх, що перебувають в училищі благочестя. Але, визначивши міру стримання для подвижників здорових, надамо на розгляд настоятелів робити розважливі зміни в ній, згідно з особливостями кожного. Тому що неможливо осягнути словом потреб, крім тих, що належать до спільного і повного вчення.


Утішення ж їжею хворого, або втомленого важкими роботами, або того, хто готується до виснажливої справи, наприклад до подорожі або до чогось іншого важкого, настоятелі повинні влаштовувати в міру потреби, слідуючи тому, який сказав, що дiлили мiж усi­ма, зважаючи на потребу кожного (Діян. 2 , 45).


Тому не можна для всіх узаконити, щоб один був час, один спосіб і одна міра в споживанні їжі, але загальною ціллю нехай буде задоволення потреби. До надмірності наповнювати своє черево і обтяжувати себе стравами є діло, гідне прокляття, як сказав Господь: «Горе вам, ситі нині» (Луки 6, 25). Через це і саме тіло стає неспроможним для діяльності, схильним до сну і вразливим щодо ушкоджень.


Тому для уникнення непомірності в задоволенні, ціллю споживання їжі треба ставити не приємність, а потребу харчування для життя; адже раболіпствувати перед насолодами значить ніщо інше, як шлунок свій робити богом.

Христос посеред нас.

Є і буде.


Вас також може зацікавити наступна стаття:

«Чернече життя»: смиренномудрий, убоголюбивий наставник