ШАПКА1.jpg

    «Чернече життя»: п'ять головних порад святих отців тому, хто відчув поклик Бога до монашества



    Свято-Миколаївський Жидичинський монастир пропонує продовження публікації цінної книги "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", виданої у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.



    Преподобні Калліст та Ігнатій пишуть: дослухайся до того, що ми говоримо й щиро тобі радимо: перш за все вибери собі, разом з повним зреченням (світу), відповідно до священного тайновчення, і послух невдаваний і досконалий, тобто, постарайся знайти наставника і вчителя неоманливого.


    Неоманливість ж його полягає в тому, щоб він представляв свідчення своїм словам із Священного Писання і образ життя його був узгоджений з настановами Духоносних мужів; щоб, при високому розумі, він був смиренним чином думок і благим вдачею, і таким, яким представляють нам учителя про Христа Богом передані слова.


    А хто забажає інакше жити, тобто самовгодно і самовільно, без наставника, чи думає він, що може розумно проходити Божественне жительство? У жодному випадку, (але буде) як той, що скаче перекопаними місцями (Гл. 14-а).


    Хто зважиться піти невідомим шляхом без вірного провідника, або ввіритися морським хвилям без майстерного стернового? Або хто почне вчитися мистецтва або науки без учителя? А цього мистецтва мистецтв, цієї науки наук, стезі, що провадить до Бога, глибокого мисленого моря, тобто життя чернечого, яке уподібнюється життю ангелів, чи хтось наважиться почати вчитися без наставника і керманича, вправного й істинного вчителя, і вірить, що досягне (благого) кінця?

    Такий, хто б він не був, воістину помиляється, і хоч тільки почав, - вже помилився, як той, хто незаконно вчиться; як і навпаки, хто підкоряється отцівським вказівкам, перш ніж пішов - уже досягнув кінця. Звідки можемо ми інакше дізнатися, як належить боротися з плоттю? Як озброюватися супроти пристрастей і демонів? Бо з чеснотами, як пишуть, сплітаються і пристрасті, і близькі до них.


    Звідки навчимося, як необхідно приборкувати тілесні почуття і душевні сили приводити до згоди як на музичному інструменті? І ще: як можна буде нам розрізняти Божественні навіювання, одкровення і втішення і Божественні видіння від зваби, пасток, обманів і мріянь бісівських?


    І, скажемо коротко: як єднання з Богом і Богом звершуваних тайнодійств і таїнств удостоїмося досягти без тайновчення тайновчителя істінного і (духовно) просвіченого? Неможливо це. Воістину неможливо. (Кал. Ігн. Гл. 15-я).


    Щодо обрання наставника духовного Преп. Ісая самітник пише:
    не на того звертай увагу, хто похилих уже років, а на того, хто прикрашений духовним баченням, ділами і досвідченістю, щоб замість користі не отримати шкоди до посилення пристрастей твоїх.

    Св. Іоан Ліствичник радить: якщо ти прийшов до невідомого лікаря і в невідому лікарню, то перебувай у ній немовби мимохідь; а між тим таємно розглядай життя і духовну досвідченість тих, хто там живе, і коли від цих духовних художників і служителів відчуєш користь в твоїх недугах, а особливо якщо знайдеш між ними те, що і належить шукати, тобто ліки супроти душевної зверхності, тоді вже і приступи до них, продайся на золото смирення, на хартію Послуху (Сл. 4-е, § 94-й), - з радістю і страхом приступимо до доброго цього подвигу: не будемо боятися ворогів наших, бо вони дивляться на обличчя нашої душі, хоча самі й невидимі, і коли помітять, що воно змінилося від страху, тоді ці підступні створіння ще запекліше озброюються супроти нас, знаючи, що ми злякалися. Тож, озброїмося супроти них добросердно, бо з мужнім борцем ніхто боротися не наважується. (Сл. 1-е § 22-й).


    Такі ради святих Отців подвижників тим, хто бажає відректися від світу і в тиші чернечого життя прагнути до духовної довершеності й безсумнівно певного спасінню душі.


    З цих висловлювань і порад ми бачимо, що той, хто хоче вступити в монастир, повинен:


    1) Перш за все багато і старанно молитися Богу і просити Його допомоги в цьому ділі.


    2) Випробувати себе: чи твердо зважується на терпіння всього скорботного, до самої смерті?


    3) Просити Бога від усієї душі, щоби він вказав йому Обитель, як місце подвигу, і отця духовного - наставника і керівника в житті чернечому.


    4) Запитувати і дізнаватися, збирати необхідні додаткові про нього відомості від інших людей, і


    5) Знайшовши бажане віддати себе у повний послух своєму наставнику, бо ця чеснота - щирий послух - є головною, найнеобхіднішою, і приносить найкращі плоди в житті ченця.


    Читайте також:

    «Чернече життя»: смиренномудрий, убоголюбивий наставник