Чернече життя: Не втрачати знамення святого ангела



Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Раніше ми опублікували статтю про те, що не потрібно у храмі ховати свого мерця.

Розкажу вам дещо дивовижне, пише Св. Авва Дороѳей, почуте мною про великого і прозорливого Старця.


Стоячи в церкві, він бачив, що коли братія починала псалмоспів, дехто світлоносний виходив із вівтаря; тримаючи немовби ковчежець з миром і пензлик, він вмочував пензлик у ковчежець і обходив всю братію, роблячи знамення на кожному з них і на місцях деяких відсутніх, а місця інших відсутніх минав. Перед завершенням (богослужіння) старець знову бачив, як він виходив із вівтаря і робив те ж саме.


Одного разу старець спинив його й упав до його ніг, благаючи пояснити йому що він робить і хто він такий? Світлоносний муж відповідав йому: "Я ангел Божий, і мені наказано було класти оце знамення на тих, які приходять до церкви на початку псалмоспіву і залишається до кінця його, за їхні старанність і добру волю".


Старець запитав його: "Чому ж ти кладеш знамення на місця деяких відсутніх (братів)?"


У відповідь на це святий ангел сказав йому: "Ті з братів, які ревні і мають добру волю, але вийшли (з церкви) або через крайнє знесилення, з благословіння Отців, або також за заповіддю, зайняті своїм послухом і тому (тут) не перебувають, ці хоча і не бувають в церкві, але одержують своє знамення, тому що вони волею своєю присутні разом з тими, хто співає. Одним лише тим, які можуть бути (в церкві) і не приходять до неї через лінивість, наказано мені не давати знамення, так як такі самі себе роблять негідними цього.


Постарайтеся ж, браття, ніколи не втрачати знамення святого ангела.


Отже, не будемо недбайливими, пише Св. Єфрем Сирін, не будем віддаватися лінивості під час священнослужінь. Бо Бог не є неправедний, щоб забув дiло (Євр. 6, 10) рабів своїх, які всеціло віддали себе волі Його, відреклися від світу заради імені Його, відійшли од батьків по плоті, б’ють у двері Його о третій, шостій і дев'ятій годині ввечері і зранку, краще ж сказати, весь день і всю ніч. І невже думаєш, що Бог залишить без уваги таке смирення їх? Не буде цього!.. Ніяк.


Тому не будемо втрачати віри, любі, не будемо лінуватися під час священнослужіння, а, навпаки, сміливо станемо бити у двері. Чим невідступніше б’єш, тим більшою мірою збільшуєш твою нагороду. Тверезися повсякчасно; тому що в час, у який не чекаєш, пошле Господь за тобою, щоб взяти тебе в житницю життя, в сонм праведних, і щоб нарешті заспокоївся і не мав ти турбот там, де немає ні боротьби, ані супротивника.


І не тільки у храмі, але і в келії, і скрізь треба молитися християнину, тим паче ченцеві.

ШАПКА1.jpg