Чернече життя: Не будь малодушним, будь вдячним



Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Бог знає серця тих, хто молиться. Тому говориш: яку потребу має Бог у нашому проханні? Невже не знає Він у чому маємо потребу? Тому яка потреба в проханні?


Бог знає, що нам потрібно, і все тілесне щедро дає для задоволення нашого, будучи Благим, сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних, ще перше прохань наших (Матѳ . 5, 45). Але віри, заслуг доброчинності, Царства небесного, якщо не будеш просити із зусиллям і великим терпінням, не одержиш; тому що належить перше побажати, а, прагнучи, шукати дійсно у вірі і терпінні, роблячи зі свого боку все, так щоб ні у чому не засуджувала власна совість, що просиш або недбало, або ліниво; і тоді вже отримаєш, якщо вгодне це Богові. Бо Він краще тебе знає, що корисне тобі.


І, можливо, маючи ціль зробити тебе усердним перед Ним, для того не квапиться дарувати, щоб ти пізнав що таке Дар Божий, і зі страхом беріг одержане. Бо все, що надбає хтось з великим зусиллям, намагається зберегти, щоб, згубивши це, не втратити і великої праці своєї, і, відкинувши благодать Божу, не зробитися недостойним вічного життя.


Яку користь принесло Соломону те, що він швидко одержав Дар мудрості, і втратив його? Тому не будь малодушним, якщо не швидко отримуєш те, що просиш. Бо якби благий Господь бачив, що ти, швидко одержавши Дар, не втратиш його, - то готовий був би дарувати його і перше твого прохання. А тепер через піклування про тебе чинить це.


Бо якщо той, хто отримав талант і зберіг його у цілісності, осуджений за те, що не пустив його в обіг; чи не тим більше осудженим буде той, хто втратив його?


Тому, знаючи це, одержуючи швидше або повільніше, будемо вдячними Господу; тому що все, що не робить Владика, домобудує заради нашого спасіння; тільки ми не будемо через малодушність припиняти прохання. Бо Господь для того і розповів притчу про вдовицю, яка своєю невідступністю прихилила беззаконного суддю, щоб і ми, заради своєї наполегливості, отримували за проханням своїм. У цьому виражається і віра наша, і любов до Бога, коли, і не скоро отримуючи, будемо вдячними Йому. Будемо ж завжди дякувати Йому, щоб бути нам гідними сподобитися вічних благ Його.

ШАПКА1.jpg