Чернече життя: Наскільки наближається до Бога, настільки бачить себе більш грішним




Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.


Раніше ми опублікували статтю про те, що нерозсудливі зупиняються на речовині їжі і пиття...

Нехай ніхто не дивується (чуючи), що всякий, хто проходить піст, поклони і бдіння, псалмоспів, лежання на голій землі абощо, якщо він думає, що звершує цим доброчинності, тим самим грішить у намірі своїм перед Богом.

Питання. Як же можливо, спитає хтось, тому, хто чинить такі діла, не подумати, що він робить добре?


Відповідь. Тому ми і сказали вище, що в нас не тільки нема правильного розуміння і духовного відчуття, але ми і не знаємо про нього, а прагнемо до усамітнення і високих подвигів святих отців.


Є, істинно є такий твердий, гнучкий образ думок, за якого людина не тільки не бачить (своїх подвигів), але і не помишляє, щоб всі його подвиги становили якусь чесноту, як про це дещо вже було сказано.


Коли б цього не було, то як же Святі могли б вважати себе нижчими всякого творіння? Або всілякий, хто наскільки наближається до Бога, настільки бачив себе більш грішним?


Але важка азбука - знати кожному свою міру і свій уділ, - з яким розумінням і наміром хоче він звершувати чесноту. Бо часто і ворог дає старанність на велике постування і труди святих, говорить Св. Ісаак, на усамітнену безмовність і мовчання, щоб через це вловити тих, хто слухає його порад.

Подібно до того і Св. Кассіан говорив: умертвлення плоті і стримання не повинне бути вищим природної сили і дарування від Бога даного, яке Господь багатьом визначним святим послав через особливе натхнення до подвигів і великої строгості (життя).


Якщо ж ти не маєш таких божественних сил, то не прагни наслідувати труди святих особливими, надзвичайними самоумертвленнями, а тільки разглядай їх, дивуйся і упокорюй себе, за висловом Св. Іоана Ліствичника про жебраків: як вони, бачачи царські скарби, ще більше пізнають злиденність свою, так і душа, читаючи оповідання про великі доброчинності св. отців, мимоволі, ще більше упокорюється в своєму способі думок (Сл. 26-е § 25).


І Св. Іустин говорить: небесна благодать до всіх досягає, але не у рівній мірі: бо Господь хоче всіх спасти, але не посвятити.


Однак з цього не вважай себе неблагополучним, що ти не можеш насичено і рухомо жити в тілі, як жили святі, бо і ти встигнеш надолужити це теплим прагненням і старанністю внутрішнього діяння зі смиренням, і тим догодити Богові. Бо порфироносний Пророк не сказав: «голодав», або «не спав», або «на землі лежав», але «смирився і спас мене Господь» (Пс. 114, 5) скоро…


Отже помолимося Господу старанно, щоб він подав нам у всіх наших діяннях мати смирення, яке буває від віри і страху Божого, покірливості і досконалого нестяжання; ними досягається і досконала любов, благодаттю і чоловіколюбством Господа нашого Ісуса Христа.

ШАПКА1.jpg