Чернече життя: Молитися постійно і старанно



Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Раніше ми опублікували статтю про те, що не потрібно у храмі ховати свого мерця.

Ми, як недосконалі, з якістю молитви повинні з'єднувати і (значну) кількість: бо друге буває причиною першого. Господь дає, за свідченням Писання, чисту молитву тому, хто молиться (1 Цар. 2, 9) без лінивства, хоча і не чисто, але з постійністю і працею.

Хто, займаючись якимсь ділом, продовжує його і тоді, коли настав час молитви, той буває переможений бісами; бо намір у цих супостатів, щоб одним часопроводженням викрадати в нас інше.


Коли помолишся як належить (з увагою) то незабаром будеш вести боротьбу з гнівом; бо душевні вороги наші зазвичай так чинять.


Коли молюся або вправляюся у псалмоспіві, і не відчуваю сили вимовлених слів, з причини сердечної нечутливості, то яка мені користь від цього моління? - запитав один брат Св. Варсонофія Великого.


Хоч ти і не відчуваєш (сили того, що вимовляєш), - відповідав Святий, але біси відчувають, чують і тремтять. Отже, не переставай вправлятися у псалмоспіві і молитві, і мало по малу, поміччю Божою, нечутливість твою переміниться у м'якість.

Якщо відволічусь умом у молитві, що мені робити? - запитав інший брат.


Коли молишся Богу, і відволікаєшся умом, то подвизайся, поки не будеш молитися без розсіювання, і не спи умом твоїм, щоб не відволікатися. Якщо ж це триватиме, то, хоча б у кінці молитви докори собі всередині і скажи з умилінням: Господи! Помилуй мене і прости мені всі гріхи мої! І отримаєш прощення у всіх гріхах, і в розсіяності, яка була під час молитви (відп. 441-а).
ШАПКА1.jpg