Чернече життя: Молитва є світлом для душі



Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Так і у видінні, яке мав прп. Досиѳей, ще будучи юнаком, Пресвята Богородиця на питання його «Як позбутися пекельних мук?» відповідала йому: «Постуй, не їж м'яса, молись часто і позбудешся мук».


Преподобний Ісая пустельник радить:


Примушуй себе до частої молитви, бо молитва є світлом для душі твоєї.

У чині постригу ченця, при врученні йому чоток, той, хто постригає, говорить:

Прийми. брате, меч духовний, бо це є Слово Боже, у безперестанній молитві Ісусовій, завжди бо ім'я Господа Ісуса, в умі, в серці, в думці і в устах ​​своїх мати повинен, промовляючи повсякчас: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!»


Отже, це та коротка молитва, яку інок повинен творити невпинно, тобто по можливості часто і вустами і умом.


Вона робиться в серці безперестанною, у повному сенсі цього слова, коли Господь удостоїть когось цього великого дарування, як пишуть Св. Варсонофій Великий і Св. Ісаак Сирін.


Перший (відп. 178) говорить: безперестанно молитися відноситься до міри безстрастя. І через це виявляється пришестя Духа, Який учить усьому; якщо ж усього, то і молитві. Бо Апостол говорить: не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зiт­ханнями невимовними (Рим. 8, 26).

І другий, подібно до цього, на питання «У чому полягає головне (плід, успіх) у всіх трудах діла цього, тобто безмовності, щоб людині, яка дійшла до цього, можна було взнати, що досягла вона досконалості в цьому житті?» відповідав:


Те, коли людина сподобиться перебування у безперестанній молитві. Бо як скоро досягне вона цього, зійде на висоту всіх чеснот, і стане вже обителлю Святого Духа. А якщо хто не прийняв безсумнівно цієї благодаті Утішителя, то не може вільно перебувати у цій молитві; бо, як сказано, коли вселиться у комусь із людей Дух, тоді не припинить вона молитви, але сам Дух молиться завжди (Рим. 8, 26), тоді і в сонному і в бадьорому стані людини молитва не припиняється у душі її, але їсть чи п’є, чи спить, чи робить щось, навіть і в глибокому сні, без праці видаються серцем її пахощі і випаровування молитви. Тоді молитва не відходить від неї, але всякий час, хоча і перебуває у безмовності зовнішньо, одначе у той же час звершує у людині службу Божу таємно.
ШАПКА1.jpg