Чернече життя: Любов - від молитви



Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Хто так чинить, не захоплюється думкою, що він робить щось (велике), молячись чи догоджаючи Богу; бо початок і кінець його молитви походить тільки від страху мук і покаяння у гріхах.


Інший смисл зовнішнього моління й інший - цього внутрішнього: за першого (людина), виконуючи певне число молитов, уповає на Бога. Залишаючи ж це, осуджує себе. А за останнього, будучи викритим своєю совістю через постійні гріхи, про які ми згадали, і терплячи напади підступів ворожих, той, хто молиться, завжди взиває до Христа, маючи в умі вислів: "Якщо ти зійшов на всю Ліствицю чеснот, однак і тоді молися про прощення гріхів" (див. Ліств. Св. Іоанна, сл. 28-е, § 13).


Належить нам і те знати, любі, пише Св. Ісаак Сирін, що будь-яка розмова, що здійснюються таємно, усіляке устремління благої думки у Богові, всякий роздум про духовне лежить у межах молитви і називається ім'ям молитви і міститься у цьому імені: чи будеш мати на увазі різні читання, або голос уст у славослів’ї Богу, або турботливу печаль у Господі, або тілесні поклони, або псалмоспів у стихослів’ї, або все інше, з чого складається весь чин справжньої молитви, від якої народжується любов Божа; тому що любов - від молитви, а молитва - від перебування в усамітненні (Сл. 39-е, стор. 204).


Тож і читання духовне, за словами Св. Ісаака Сиріна, лежить у межах молитви.

ШАПКА1.jpg