Свято-Миколаївський монастир продовжує публікувати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка вийшла у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.
Раніше вийшла стаття про те, як стати незворушними в серці.
Перша спільножительна чернеча обитель була створена Пахомієм Великим, і порядок життя ченців у ньому був установлений за вказівкою ангела Божого. В цій спільній обителі робилося так:
Новий інок, який вступав в монастир, ввірявся старцю, який перш за все намагався привчити його перемагати свої бажання. З цим наміром наказував йому старець робити те, до чого у нього не було схильності; бо умертвіння своєї волі є джерелом усіх чеснот.
Щоб молодий подвижник краще зберігав чистоту помислів, він зобов’язаний був відкривати помисли відразу, як вони з’являться, і в судженні про їх користь або шкоду ґрунтуватися не на своїй думці, а на погляді старця. Це найкращий засіб захистити подвижника від спокус диявола. Послух старцю був необхідний безумовний, так що молодий інок не міг без його дозволу ні зробити кроку, ні сказати слова, ні зірвати травинку із землі, ні простягнути руку до їжі раніше нього.
Перше, до чого привчалися ті, що приходили в монастир, було відсічення своєї волі. І це тому, як зазначає Св. Касіян, що з великого досвіду знали, що монахи ніколи не можуть загасити в собі полум'я гніву, печалі, нечистоти; не можуть досягти істинного смирення, не можуть довго жити з братiєю в мирі твердому і постійному; ані залишитися, зрештою, в монастирі, якщо не навчаться перш підпорядковувати свою волю волі керівника.
Таке підпорядкування зовнішнє необхідне; але його недостатньо для духовного преуспіяння. При відсіченні своєї волі, потрібне і відсічення свого розуміння.
Тоді ми удостоїмося дарування істинної разсудливості, говорив Преподобний Мойсей пустинник єгипетський Святому Касіяну, коли будемо довіряти не навіюванням свого розуму, але вченню і настановленню Отців. Бо диявол ніяким іншим пороком не возносить ченця на стремнини і не приводить до смерті, як тим, що переконує його нехтувати поради Отців і слідувати своїй думці і своїй волі. Навіть беручи приклади з людських мистецтв і наук, ми можемо отримати наставляння. Бо якщо і руками сприймаючи їх, і очима бачачи і вухами чуючи, що не можемо самі собою досягти успіху в них, але маємо потребу в учителі й путівникові, то чи не безумно думати, що не потребує вчителя найважча з усіх наук, наука духовна, яка є невидима, сокровенна і споглядається однією чистотою серця; незнання якої породжує не тимчасову шкоду, а смерть душі і вічну смерть? Вона веде вдень і вночі боротьбу не супроти видимих, але супроти невидимих і знавіснілих ворогів, і не супроти одного або двох, але супроти незчисленного полчища, від котрого падіння тим згубніше всіх, чим злісніші вороги і прихованіший напад. Тому завжди треба ретельно слідувати по стопам старців і, відкинувши сором, відкривати їм все, що відбувається в нашому серці .... Втім, не всякому належить говорити, кому трапилося, але відкривати старцям духовним, що мають розсудливість і не від часу посивіли ...
Вас також зацікавить наступна стаття:
