ШАПКА1.jpg

«Чернече життя»: виразки відкриті не стають гіршими, а зцілюються



Свято-Миколаївський монастир продовжує публікувати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка вийшла у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.


Раніше ми опублікували статтю про те, що монахам належить як від блуду втікати від осуду.



Св. Іоан, названий пророком, який подвизався разом з Варсонофієм Великим, на питання одного брата – «Авва! Я хочу спастися і не знаю шляху спасіння» - відповідав:


«Брат! Бог, через Божественне писання і Отців, вказав нам шлях спасіння, сказавши: запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі (Втор. 32, 7).

Отже, якщо хочеш не заблукати, то не роби нічого без поради у Отців духовних, і не заблукаєш, благодаттю Бога, який хоче, щоб усі люди спаслися і досяг­ли пiзнання iстини (1 Тим. 2, 4).

І іншому братові, що жив в монастирі, сказав: те, що ми робимо за своїми помислами, хоча і здається нам добрим, - не те є воля Божа; а в тім, щоб зберегти повеління посланого тобі авви твого, полягає і молитва, і служіння Богу, Який сказав: Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене (Ін, 6, 38)».


Св. Варсонофій Великий говорить:


«Істинний ученик перебуває в послуху у свого авви у всьому до смерті, і все, що не робить його авва, він обертає собі в повчання, не насмілюючись розмірковувати про повеління, або сказати: «Навіщо це? Для чого це?». Інакше він був би не учеником авви, але суддею; все ж таке відбувається не від чого іншого, як від розбещеної волі людської ... Хто хоче чинити свою волю, той син диявола, і хто виконує волю такого, той виконує волю диявола. Якщо ж він і сповнить волю свою, то й тоді не одержить спокою.»


Преподобні отці Калліст і Ігнатій в своїй книзі про безмовність і молитву пишуть про користь і необхідність послуху і вказують на п'ять якостей, котрі повинен мати справжній послух духовному Отцеві.


"Істинному послушнику належить, як ми вважаємо, неодмінно дотримуватися таких п'яти доброчинностей:

Перш за все мати чисту і неулесливу віру до свого наставника, до такої міри, що думати-бачити у ньому самого Христа і коритися йому, як говорить Господь Ісус: Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене (Єв. Луки. 10, 16). І: все, що не з вiри, грiх (Рим. 14, 23).

Другу чесноту - істину: тобто бути перед ним істинним в ділі і слові і вседосконалому сповіданні помислів, за написаним: основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї (Пс. 118, 160). І Христос говорить: Я є істина (Ін. 14, 6).

Третю чесноту - не виконувати своєї волі; бо втрата для послушника, сказано, виконання своєї волі; але має відсікати її добровільно, без примушування з боку Отця свого.

Четверту чесноту - аж ніяк не перечити і не сперечатися, бо сперечання не є ділом благочестивим. Священнійший Павло пише: коли б хтось захотiв сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, анi церк­ви Божi (1 Кор. 11, 16). Якщо ж просто і загалом усім християнам забороняється подібне, то ще набагато більше інокам, котрі дають обітницю Господу заради повного послуху; бо суперечки виникають від розмірковування (людини), яка живе з невірою і високомудруванням, як сказано: високомудрий інок дуже перечить; так і навпаки: несуперечливість походить од віри і смиренномудрості.

П'ята чеснота, яку має зберігати істинний послушник, є досконале і чисте сповідання (діл і помислів) отцю духовному.

Бо і при постригові, стоячи немов перед страшним престолом Христовим, перед Богом і ангелами, дали ми обітницю мати началом і кінцем, разом з іншими нашими обітницями Господу, і сповідання таємниць сердечних. Блаженний Давид сказав: Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого (Пс. 31, 5). І Ліствичник говорить: виразки відкриті не стають гіршими, але зцілюються (Сл. 4-е § 10-й).»

Той, хто премудро і розумно зберігає ці п'ять указаних доброчинностей, знає безсумнівно, що він ще тут, немов за обрученням, одержить блаженство праведних.

Христос посеред нас.

Є і буде.


Вас також зацікавить наступна стаття:

«Чернече життя»: смиренномудрий, убоголюбивий наставник