ШАПКА1.jpg

    «Чернече життя»: без подвигів тілесних неможливі подвиги душевні



    Свято-Миколаївський монастир продовжує публікувати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка вийшла у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.


    Раніше ми опублікували статтю про те, що виразки душі, відкриті духівнику, не стають гіршими, а зцілюються.




    Так цілий сонм богомудрих Отців і святих подвижників переконує нас своїми висловлюваннями, що тому, хто бажає безсумнівно спастися в чернецтві і з користю для душі проходити поприще цього подвигу, необхідно, особливо на початку його, мати послух, тобто підкорювати свою волю благочестивому Старцю, досвідченому в житті духовному: все робити, і намагатися мислити згідно з його порадами і настановами, але при тому і самому старанно навчатися у Священному Писанні і творах святих Отців-подвижників.


    Такий початок шляху правильного життя чернечого. Але і все це життя, що охоплює собою іноді багато років і навіть десятиліть, повинне складатися із безперервної низки духовних подвигів: зовнішніх, що звершуються тілом, і внутрішніх - силами душі.


    Недостатньо для ченця одних тілесних подвигів: посту, бдіння, тілесної молитви, тобто поклонів, тривалого псалмоспіву й іншого подібного до цього. Необхідне і внутрішнє діяння - увага до себе, пильнування свого серця.


    Преподобного Авву Агаѳона спитали якось: що важливіше - тілесний труд чи пильнування серця? На це старець відказав: людина подібна до дерева; труд тілесний - листя, а пильнування серця - плід. Оскільки ж, за Писанням, всіляке дерево, що не творить доброго плоду, зрубаним буває і в огонь вкинутим (Матѳ. 3, 10), то очевидно, що ми повинні мати всю турботу про плід, тобто про пильнування розуму. Утім, для нас потрібне і листяне одіяння і прикраси, тобто труд тілесний.


    Але листя є на дереві раніше плоду, і тіло людини Господь сотворив перше душі, тому і в духовному житті ченця подвиг тілесний служить началом і шляхом до подальшого, невід’ємного від нього діяння внутрішнього.


    Св. Ісаак Сирін пише:


    «Тілесне діяння передує душевному, як порох земний передував душі, вдихнутої в Адама. Хто не стяжав тілесного діяння, той не може мати і душевного; тому що останнє породжується від першого, як колосся з пшеничного зерна. А хто не має душевного діяння, той позбавляється і духовних дарувань (Сл, 56-е стор. 339).


    Коли бажаєш наблизитися серцем своїм до Бога, доведи Йому перше любов свою тілесними трудами. У них закладається начало життя. (Сл. 85-е стр. 495).

    Якщо прагнеться Тобі, щоб серце твоє стало вмістилищем таїн нового світу, то збагатися спершу ділами тілесними: постом, бдінням, службою, подвизанням, терпінням, низложінням помислів та іншим (Сл. 55-е стор. 322)".


    Про ці останні діяння і будемо продовжувати розмову нашу, переважно словами святих Отців-подвижників, починаючи з посту або утримання.


    Христос посеред нас.

    Є і буде.



    Вас також зацікавить наступна стаття:

    «Чернече життя»: смиренномудрий, убоголюбивий наставник