Про молитву: У нестерпній борні вся земля звинувачує Його



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

Та ж боротьба - в житті пророків Іллі й Іони. Перший молився так: «Досить уже, Господи; візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх... поревнував я за Господа Бога Саваофа, тому що сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її» (3 Цар. 19: 4, 10). А Іона говорив: Господи, Ти послав мене з таким насильством пророкувати ніневитянам про майбутню їх загибель за їхню провину, знаючи, що Ти не зробиш цього з ними, бо «Ти Бог благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш щодо нещастя. І нині, Господи (коли моє пророцтво не збулося і я осоромлений), візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити» (Іон. 4: 2-3).

Ще більш вражаючим є випадок з Іовом: «Згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!.. Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна... нехай страшаться його, як палючої спеки! Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року,.. нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! Нехай проклянуть її ті, що проклинають день... нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?.. Тепер би лежав я і спочивав (у великому спокої небуття)... Там беззаконні перестають наводити страх... Малий і великий там рівні (в своїй незначності), і раб вільний від господаря свого. Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, які чекають на смерть, і немає її... зраділи б до захвату... що знайшли гріб? Навіщо дано світло людині, путь якої (до пізнання Бога) закрита, і яку Бог оточив мороком?» (Іов. 3: 3-23).


У долях наших завжди є щось спільне з кожним із них. Боровся Ізраїль з Богом; а хто з нас не бореться? Увесь світ навіть досі занурений у відчай, ніде не знаходячи виходу. У нестерпній борні вся земля звинувачує Його в стражданнях своїх. Життя - непроста річ, і нелегко проникнути в глибинний сенс Буття.

Дарунок даремний, дарунок випадковий,

Життя, навіщо ти мені дароване?

Чи навіщо присудом таємним

Ти на страту засуджене?

Хто мене ворожою владою

З нікчемності призвав,

Душу мені наповнив пристрастю,

Розум сумнівом збентежив?


Так у глибокому засмученні писав поет, висловлюючи, по суті, те саме, що багатостраждальний Іов.

ШАПКА1.jpg