Про молитву: У нашій духовній смерті ми втратили відчуття гріха



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

«Якщо не увіруєте, що це Я (Який відкрився Мойсею на Синаї), то помрете в гріхах ваших» (Ін. 8, 24); «Авраам... був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів» (Ін. 8, 56); «Являвся Я Аврааму, Ісааку і Якову з ім’ям «Бог Всемогутній», а з ім’ям Моїм «Господь» (Ієгова) не відкрився їм» (Вих. 6, 3; пор .: Д. А. 7, 2). «...Якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене...» (Ін. 5, 46). «І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні» (Лк. 24, 27).


Так, у нашій духовній смерті ми втратили відчуття гріха, і нині без Христа й благодаті Святого Духа не можемо бачити його в собі. Гріх же, у суті своїй, є завжди злочином супроти любові Божої. Можливий такий злочин лише тоді, якщо «Я Є СУЩИЙ», тобто Бог Абсолютний, особистісний, і наші з Ним взаємини - глибоко індивідуальні.


Немає іншої віри, релігії, де б так розкривалася таємниця гріха. Святий Єфрем Сирін, сповнений Духа Святого, молився: «Даруй мені бачити мої гріхи»; і всі отці говорили, що бачити свій гріх є чимось більшим, аніж бачити явлення ангелів. Отже, ми, пізнаючи відвічні таємниці, в розчуленні серця взиваємо:


«Господи, Ісусе Христе, помилуй мене грішного, спаси мене, грішного».


«Велика благочестя тайна: Бог явився у плотi, виправдав Себе в Духові‚ показав Себе ангелам, проповiданий у народах, прийнятий вiрою в свiтi, вознiсся у славi» (1 Тим. 3, 16). Усі ми - спадкоємці Адама, упалого люциферичним падінням. Сотвореному за образом Божим ідея обожнення властива, але питання стоїть про засоби досягнення цієї мети, цього завдання. Якщо ми творіння, а не Першо- і Само-Буття, то безумно вважати, що ми зможемо стати «рівними Богу», обходячи Його.


Основою нашого життя є «явлення Бога у плоті». Якщо невід'ємне від нас прагнення обожнення, то шлях до нього - через прийняття життя Бога, який показав нам Себе в нашій формі існування. Так, ми повинні увібрати в себе Його слово, Його Дух, уподібнитися Йому у всіх наших проявах. І чим повніша подоба наша Йому в цьому світі, тим повніше й досконаліше наше обожнення. Знову апостол Павло говорить: «Хто з’єднується з Господом (через молитву й причастя), той є один дух з Господом» (1 Кор. 6, 17), і так ми молимося:


«Господи Ісусе Христе, Єдинородний Сину Отчий, Ти Єдиний надія наша, з Тобою і через Тебе приведи нас до Отця... помилуй мене, грішного».

ШАПКА1.jpg