Про молитву: Тягарі інших



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

Незадовго до своєї смерті старець Силуан несподівано для мене якось сказав: «Коли ви будете духівником, не відмовляйтеся приймати тих, хто приходить до вас». У той час я відчував себе на межі моїх фізичних сил, будучи виснаженим лихоманкою, котра в легкій формі мучила мене в ті роки. Не знав я, скільки часу залишилося мені жити, і тому не звернув уваги на слова старця. Я думав: старець не знає, наскільки я хворий. Дійсно, негайно зник у моїй свідомості його заповіт.


Згадав я про нього через чотири або п'ять років, коли, теж несподівано, я був запрошений ігуменом архімандритом Серафимом бути духівником в їх монастирі Святого Павла. Звичайно, я, звершуючи послух старцю Силуану, ​​не висловив на заперечення жодного слова і сказав, що я прийду до них у визначений день.


Подвиг духівництва, що випав мені, докорінно змінив моє життя, але не до поглиблення, а до втрати благодаті. Цілісність мого попереднього шукання була порушена. Безперервність перебування у «внутрішній людині» послаблялася зосередженням уваги на тому, що говорили мені ті, котрі приходили до мене на сповідь. Я знав, що ТАМ, ВСЕРЕДИНІ, ПОЧАТОК І КІНЕЦЬ І ЗАВЕРШЕННЯ; ЗВІДТИ ВИХІД І ТУДИ ПОВЕРНЕННЯ. Без напруженої молитви з серця, не отримавши від Бога слово і благословення на будь-який час, - суєтним буде духівницьке служіння; без постійного напоумлення Звище навіть Церква перетвориться в одну з напівсліпих сил світу цього, зіткненням яких (сил) вноситься руйнування в життя всесвіту.

У чому праця духівника? У ретельній роботі над кожною людиною, щоб допомогти їй увійти в сферу світу Христового; сприяти внутрішньому відродженню та преображенню людей благодаттю Святого Духа; передати мужність легкодухим на подвиг життя за заповідями Господніми. Словом - духовна освіта, «образування» для всіх і кожного.


«Образування» - від слова «образ». Святитель Миколай Велемирович, новопрославлений сербський єпископ, чудово писав на цю тему: який або чий образ будується сучасними школами? Яка зі шкіл знає, що людина створена за образом Бога безпочаткового. І Він явився на землі і відкрився людині; і ми тепер знаємо, що справжня освіта полягає в тому, щоб відновити в нащадках Адама образ Христа, втрачений після падіння.


Духівник у своєму служінні має необхідність завжди молитися за людей, близьких і далеких. У цій молитві він занурюється в нове для нього життя. Молячись за тих, що перебувають у розпачі через непереборні труднощі боротьби за існування, він відчуває занепокоєння, тривогу щодо них. Молячись за хворих, він відчуває їх душевний страх перед смертю. Молячись за тих, що перебувають у пеклі (пристрастей), сам він переживає пекельний стан.

Усе це він переживає всередині себе самого, як свою муку. Але в дійсності це не він сам: він лише приймає і несе тягарі інших людей. У перший момент він сам не розуміє, що ж відбувається; він збентежений, чому знову і навіть більше ніж раніше він атакований пристрастями, багатьох з яких він не знав у минулому. Лише пізніше він дізнається, що введений у боротьбу за життя інших; що молитва його досягла духовної реальності тих, за кого він молиться Богу.


Він охоплений диханням смерті, яка вразила людський рід. І його особиста молитва, і літургійна набувають космічного виміру. Боротьба за життя ввірених йому Промислом Всевишнього іноді триває недовго: декілька слів із серця до Бога любові; але бувають випадки і тривалої боротьби. Віддаючи своє життя, він, духівник, і себе самого ще не сприймає, як цілком вільного від пристрастей; він молиться за інших, як за самого себе, бо їхнє життя злилося з його життям. Він кається за себе і за інших. Він благає про помилування «всіх нас». Його покаяння стає покаянням за весь світ, за всіх людей. У цьому порусі його духу є уподібнення Христу, Який взяв на себе гріхи світу. Важка це молитва: ніколи не бачиш бажаний результат; світ у цілому відштовхує цю молитву з неприязню.
ШАПКА1.jpg