Про молитву: Присутність Бога Живого



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

Я наважився говорити про те, що монах зазвичай зберігає всередині, як надзвичайно цінну таємницю, зі страху, що Ісус уникне натовпу (пор.: Ін. 5, 13). Коли я жив ще в монастирі, мені було дано це, але з більшою силою - після виходу мого в пустелю. Там, на самоті, я відчував присутність Бога Живого до забуття про світ. Неможливо адекватно описувати досвід Божих відвідувань. Вони не повторюються всі в тій самій формі, але чи не кожного разу приходить щось нове, й інша послідовність.


Пам'ятаю, як прикликання Імені Ісуса Христа злилося з пришестям (невидимим) Його Самого; і з того моменту це Дивне Ім'я й інші Імена Божі значно більше, аніж раніше, є для мене каналами єднання з Ним. У той час я був уже ієреєм. Звершення Божественної літургії також набуло іншого характеру: це був не тільки акт благочестивої, чистої від коливань віри, але й відчуття всім моїм єством факту присутності Бога, що здійснює Таїнство. Тоді відчув я глибоко сенс і реальність, вміщені в наступних словах Василія Великого: «Ти дарував нам небесних таїн одкровення» (порівняйте з молитвою принесення). Так, Господь і нам, останнім з усіх людей, відкриває таємницю священнодійства.


Після цього приходило багато розумних осягнень дієвості літургійного служіння, але не знаю, чи знайду я слова для висловлення пережитого мною? Літургія, як Божественний акт, сприймається всім єством: немає питання «ЯК це можливо?». Перед ієреєм це очевидність буттєвого факту. «Прийміть - це є Тіло Моє... Пийте... - це є Кров Моя».


І раніше я причащався не без віри, не без любові, але з менш яскравим усвідомленням того, що відбувається. Через прикликання Імені Ісуса Христа був даний мені досвід блаженної, але й одночасно страшної присутності Вічного Бога. Звичайно, це не означає, що така послідовність обов'язкова для всіх.


З перших слів літургії - «Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа» - приходить милостива відповідь Бога. Не завжди з однаковою інтенсивністю. Літургійний канон вимагає особливо відповідальної уваги; найвищим же є момент епіклезісу. Ієрей, і з ним усі присутні в храмі, звертаються до Бога-Отця з проханням - зіслати Духа Святого. І Він приходить і звершує те, про що була молитва.

ШАПКА1.jpg