Про молитву: Поступове сходження



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

Поступове сходження в молитві є найбільш правильним. Тому, хто стає на терен боротьби за молитву, наполегливо рекомендується починати з усної молитви, доки не засвоїться вона нашим тілом, язиком, серцем, мозком. Тривалість цього періоду різна в кожного; чим глибше покаяння, тим коротший шлях.

Практика розумової молитви може бути тимчасово пов'язана з психосоматичною технікою, тобто носити характер ритмічного або неритмічного промовляння молитви розумом за допомогою вдихання під час першої частини молитви і видихання у другій, як описано вище.


Таке діяння може бути корисним, якщо водночас не втрачається з уваги, що кожне прикликання Імені Христа має бути нерозлучним з Ним, Його ОСОБОЮ, невідривним від Особи Бога. Інакше молитва перетворюється в технічну вправу і стає гріхом щодо наступної заповіді: «Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно» (Вих. 20, 7; Втор. 5, 11).

Коли увага розуму зупиниться в серці, тоді стає можливим повний контроль того, що відбувається всередині серця, і боротьба з пристрастями набуває розумного характеру. Молитвеник бачить ворогів, що наближаються ззовні, і може відганяти їх силою Імені Христа. Серце за такого подвигу тоншає і стає прозорливим: інтуїтивно знає стан тієї особи, за яку приноситься моління. Таким чином відбувається перехід від розумової молитви до розумово-сердечної, після чого дарується молитва саморухома.


Ми прагнемо предстояти перед Богом у єдності і цілісності нашого єства. Прикликання в страсі Божому Імені Спасителя, поєднане з постійним намаганням жити відповідно до заповідей, призводить поступово до блаженної єдності всіх наших сил, перше розбитих падінням. У цьому дивовижному, але болісно важкому подвигові ніколи не належить поспішати. Бог не чинить насильства щодо нашої волі, але і Його неможливо змусити силою зробити щось.

Те, що досягається зусиллям волі через психотехніку, - не утримується надовго, і що важливіше, не єднає нашого духу з Духом Бога Живого.

ШАПКА1.jpg