Про молитву: Пережити біль



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

Ревне виконання заповідей Христа приводить людину до зустрічі з усіма можливими подіями в духовній космічній сфері: одна вона не в змозі ні чинити опір, ані чітко розуміти, що знищує і що спасає. У розпачі вона прикликатиме Ім'я Бога Живого. І блаженною буде, якщо відвідає її промінь Світла з неприступної сфери Божества, який виявить справжню природу кожного явища. Але якщо Світло ще не зійшло, то все ж не варто боятися, але міцно молитися: «Господи, Ісусе Христе, Сину Бога Живого, помилуй мене», - і зійде спасительна сила неодмінно.

На початку подвигу ми не пізнаємо шляхів, указаних Богом; ми намагаємося ухилитися від важкої боротьби з «вогняними спокусами» (1 Петр. 4, 12). Ми можемо перебувати в болісному стані нерозуміння: чому Бог, любов вседовершена, благоволив шлях до Нього зробити моментами справді страшним. Ми благаємо Його відкрити нам таємницю шляхів спасіння. Поступово просвіщається наш розум, і серце збирає силу наслідувати Христа і через наші малі страждання долучитися до Його страждань.


Необхідно нам пережити і біль, і жахіття, щоб нам розкрилися глибини буття і ми стали б здатними до заповіданої любові: поза стражданнями людина залишається духовно ледачою, напівсплячою, чужою для Христової любові. Знаючи це, ми, коли серце наше уподібнюється бездіяльному вулкану, зігріваємо його прикликанням Імені Христа: «Господи, Ісусе Христе, Сину Бога Живого, помилуй мене».

І полум'я Божої любові дійсно торкнеться серця.


Осягнути молитву Іменем Ісуса - означає здобути вічність. У найтяжчі хвилини розкладання нашого фізичного організму молитва «Ісусе Христе» стає вбранням душі; коли діяльність мозку нашого припиниться і всі інші молитви стануть важкими для пам'яті й промовляння, тоді світло богопізнання, що сходить від Імені й стало для нас інтимно-пізнаним, буде невід'ємним від духу нашого. Після того, як ми бачили смерть отців наших, котрі померли в молитві, - міцною є наша надія, що світло небесне, яке перевершує будь-який розум, навіки охопить і нас. «Ісусе, спаси мене... Ісусе Христе, помилуй, спаси... Ісусе, спаси мене... Ісусе, Боже мій».

ШАПКА1.jpg