Про молитву: Любов до Нього



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

Повільно розвивається людина в сфері пізнання Бога. Минуть роки й роки, перш ніж розкриється в свідомості нашій велична картина Буття: творення світу з його космічними силами і явищами, й людини, коли «Господь Бог... вдихнув у лице її дихання життя» (Бут. 2, 7).


Людина є сполучною ланкою між Богом і іншим творінням, адже в ній відбувається єднання створених космічних енергій з Нетварною.


Будь-яка енергія, яка виходить від Бога, із Сутності Божества, сама по собі богословами іменується «божеством». Сутність, однак, не передається людині, але життя Божественне з'єднується з людиною силою Божественної дії. Акт обоження звершується через нетварну благодать. Найбільш яскравим прикладом у Новому Завіті є Фаворське одкровення: в зримому Світлі апостоли почули голос Отця: «Це Син Мій Улюблений». І Світло, і Голос (те й інше - незбагнені), - все було «божеством».


Усім нам необхідно вчитися розрізняти енергії за їх походженням; нездатність розібратися в цьому питанні сповільнює процес нашого зростання в дусі.


Не зайве підкреслити, що в молитві Ім'ям Ісуса ми не маємо нічого автоматичного або магічного. Якщо ми не звершуємо подвиг дотримуватися заповідей Його, то марним буде і призивання Імені. Сам Він сказав: «Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7: 22-23).

Дуже важливо, щоб ми уподібнилися Мойсеєві, який терпляче ніс подвиг, і немов споглядав Того, Хто є невидимим (пор.: Євр. 11, 27), і закликати Його з усвідомленням онтологічного зв'язку Імені з Іменованим, з Особою Христа.


Любов до Нього зростатиме і вдосконалюватиметься в міру того, як збільшується і поглиблюється наше пізнання про життя улюбленого Бога. Коли ми як люди любимо когось, то з приємним відчуттям вимовляємо ім'я улюбленої особи і не втомлюємося від повторення. Так, і ще безмірно більше, і з ім'ям Господа. Коли улюблена нами особа все більше і більше розкривається перед нами в своїх даруваннях, то зростає і цінність людини для нас, і ми з радістю споглядаємо в ній нові риси.


Так відбувається з ім'ям Ісуса Христа. Ми із захоплюючим інтересом відкриваємо в Його Імені нові таємниці шляхів Божих, і самі стаємо носіями тієї реальності, яка міститься в імені. Через це живе пізнання в самому досвіді життя нашого причащаємося вічності: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ін. 17, 3).


Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас і світ Твій.
ШАПКА1.jpg