Про молитву: Засуджуємо себе на пекельні муки



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

Чим більше змиряємося ми в болісному покаянні, тим швидше молитва наша досягає Бога. Коли ж ми втрачаємо смиренність, тоді жодні подвиги не допомагають нам. Дія в нас гордості, засудження братів, звеличування й неприязнь до ближніх далеко відкидають нас від Господа.

До Бога ми приходимо, як останні грішники. Ми щиро засуджуємо себе у всьому. Ми нічого не уявляємо, нічого не шукаємо, крім прощення й помилування. Такий наш постійний внутрішній стан. Ми благаємо Самого Бога допомагати нам не ображати нашими мерзенними пристрастями Духа Святого, не заподіювати ніякої шкоди брату нашому (будь-якій людині). Ми засуджуємо себе, як недостойних Бога, на пекельні муки. Ми не чекаємо жодних особливих обдарувань Звище, а лише прагнемо усіма силами осягнути справжній зміст заповідей Христа і жити відповідно до них.


Ми закликаємо: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас і світ Твій». І Бог чує нас, і приходить до нас спасіння. «І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє (в подібному настрої), спасеться» (Іоїл.: 2, 32).


«Покайтеся» (Мф.: 4, 17). Нам належить суворо сприйняти заклик Христа: змінити радикально спосіб нашого внутрішнього життя й наше світобачення, наше ставлення до людей і до будь-якого явища в тварному бутті: не вбивати ворогів, а перемагати їх любов'ю. Пам'ятати, що немає зла абсолютного; абсолютним є лише безпочаткове Благо. І це Благо заповідано нам: «Любіть ворогів ваших... хто ненавидить вас... будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мф. 5:44, 48).

Віддати себе на заклання за братів - найкраще засіб, щоб вирвати їх з рабства у наклепника-диявола і підготувати їхні душі до прийняття Бога, Який хоче спасти всіх людей. Немає такої людини, в якій не було б присутнім у тій чи іншій мірі світло, тому що Бог просвіщає «кожну людину, яка приходить у світ» (Ін. 1, 9).


Заповідь «не протився злу» є максимально ефективною формою боротьби зі злом. Коли насильству противляться тими ж засобами, до яких вдається той, хто чинить неправду, тоді зростає динаміка світового зла. Убивство неповинних, часто невидимим чином, зміщує моральні сили людства на сторону того добра, за яке помер невинний.

Не так відбувається, коли з обидвох боків шириться недобра тенденція домінувати. Перемога фізичною силою не триває вічно. Бог, Світло святе і чисте, відступає від злочинців; останні відпадають від єдиного джерела життя, і вмирають: «Hе мстiться за себе, улюбленi, а дайте мiсце гнiву Божому. Бо написано: «Менi відомщення, Я віддам», — говорить Господь. Отже... не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12: 19, 21).

ШАПКА1.jpg